Будь же подобен волне…

 

Светлана

ШАТАЛОВА

 

 

ВОЛНА

 

Сколько желаний, забот
и случайных, порою, удач...
Всё это с нами уйдёт
в никуда – и исчезнет, хоть плачь!

 

Целую жизнь прочертив
бесподобный узор на песке,
видишь: крадётся прилив.
Жизнь дрожит, словно свечка в руке.

 

Что ты мне скажешь, волна?
Утолишь ли мою ты печаль?
Смысла нет в жизни – одна
за тобой лишь бескрайняя даль...

 

– В этой дали рождена,
я – дыхание моря, поверь.
Смерти не знает волна –
оттого и не знает потерь.

 

Смыло узоры на дне –
сколько новых ещё начертаю!
Будь же подобен волне
и твори. Без конца и без краю.

 

___________________
© Светлана Шаталова

 

 

 

ХВИЛЯ

 

Скільки турбот, марноти
і випадкових удач…
Все має з нами піти
у безвість – і зникне, хоч плач!

 

Ціле життя ти творив
на піску візерунки оцì, –
аж бачиш: підходить приплив.
Все тремтить, ніби свічка в руці.

 

Що скажеш ти, хвиле, мені?
Мою проженеш ти печаль?
Чи є сенс в житті? Мабуть, ні –
за тобою сама лише даль…

 

– В далі тій мені доля дана
народитись у морі без дат.
Хвиля смерті зовсім не зна –
через це не знає і втрат.

 

Візерунки змило на дні –
я нові намалюю натхненно!
Будь мов хвиля, вподібнись мені
та твори. Не спиняйсь. Нескінченно.

 

____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.