Николь

НЕШЕР

 

 

УХОЖУ

 

Перекрыт кислороду ход –
Открываю, как рыба, рот.
Тело стынет – объял мороз.
Сухость глаз – не хватает слёз.

 

Ты захлопнул венок страниц.
Наш роман оказался блиц.
Глухота... Наплывает сон.
В полнолунье волчицы стон.

 

Ни любовница, ни жена –
Километров земных стена.
Замолчу... задохнусь... споткнусь...
Ухожу – и не обернусь.

 

_______________
© Николь Нешер

 

 

 

Я ІДУ

 

Замість кисню важкий азот –

Відкриваю, мов риба, рот.

Тіло стигне – мороз заліз.

Сухо в оці – бракує сліз.

 

Ти закрив сторінок вінок.

Наш роман – бліц в один стрибок.

Глухота… Сон наплив між вій.

Повний місяць – вовчиці вий.

 

Ні коханка, ні жінка – лиш

Кілометрів земних рубіж.

Замовчу… задихнусь… спіткнусь…

Я іду – і не озирнусь.

 

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна