Николь
НЕШЕР
УХОЖУ
Перекрыт кислороду ход – Открываю, как рыба, рот. Тело стынет – объял мороз. Сухость глаз – не хватает слёз.
Ты захлопнул венок страниц. Наш роман оказался блиц. Глухота... Наплывает сон. В полнолунье волчицы стон.
Ни любовница, ни жена – Километров земных стена. Замолчу... задохнусь... споткнусь... Ухожу – и не обернусь.
_______________ © Николь Нешер
Я ІДУ
Замість кисню важкий азот –
Відкриваю, мов риба, рот.
Тіло стигне – мороз заліз.
Сухо в оці – бракує сліз.
Ти закрив сторінок вінок.
Наш роман – бліц в один стрибок.
Глухота… Сон наплив між вій.
Повний місяць – вовчиці вий.
Ні коханка, ні жінка – лиш
Кілометрів земних рубіж.
Замовчу… задихнусь… спіткнусь…
Я іду – і не озирнусь.
_____________________________________ © Переклад із російської Михайла Лєцкіна
Ключевые теги: лирика; литературный перевод |