В моём саду твоё осталось сердце…

 

Светлана

ШАТАЛОВА

 

 

* * *

 

Апрельский ветер не даёт согреться –
а ты придёшь ко мне, как каждый год.
В моём саду твоё осталось сердце,
и неизменно к жизни восстаёт.

 

Ах, как ты мимолётно, быстротечно
летишь сквозь этот мир, что крепко спит.
Посланник, что пришел из жизни вечной 
когда-нибудь – я знаю – победит.

 

«Проснись, и разгадай же мою тайну!
Несу тебе в подарок пять цветов.
А два других, красы необычайной
скрываются в бескрайности миров.

 

Я ухожу, чтобы вернуться снова.
Я умираю, чтобы вновь ожить.
Цветок и плод, и вновь цветок – готовы
мирам Творенья душу приоткрыть».

 

___________________
© Светлана Шаталова

 

 

 

* * *

 

Квітневий вітер не дає зігрітись –
ти ж прийдеш, як приходиш кожен рік.
Бо сéрця в цім саду твого відкритість,
й життя триває, не спиняє лік.

 

Ах, як ти швидкоплинно й безталанно
летиш в цей світ, щó дуже міцно спить.
А з вічного життя прийшов Посланник,
і перемог його близька вже мить.

 

«Прокинься й розгадай мою ти тайну!
Тобі дарую п'ять я кольорів.
А інших два, як диво незвичайних,
таяться у безмежності світів.

 

Я геть іду, щоб повернутись внові.
Вмираю я, щоб потім знов ожить.
Так: квітка, й плід, і квітка знов – готові
світам Творіння дýшу привідкрить».

 

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.