Меняется мир, только люди по-прежнему наги…

 

Людмила

Некрасовская

 

 

* * *

 

Как безумно манит запах яблок Эдемского сада,
Их тугая хрустящая мякоть под розовой кожей!
Любознательность наша – проказа? А может, награда
С неуёмным желаньем понять и почувствовать тоже?
Нам познания смертью грозили уже изначально,
Но рвались мы вперёд, создавая науки и саги,
Чтобы детям своим под конец признаваться печально,
Что меняется мир, только люди по-прежнему наги.

 

_______________________
© Людмила Некрасовская

 

 

* * *

 

Запах яблук Едемського саду дражливо-манливий,
Як і м’якоть хрумлива, у шкіру рожеву закута!
Чи допитливість наша – проказа? Чи бонус, можливо,
Із бажанням усе зрозуміти і також відчути?
Нам пізнання грозили загибеллю зразу й безжально,
Ми ж створили науки, щоб душі тримати в порядку,
Аби дітям своїм під кінець зізнаватись печально,
Що міняється світ, люди ж голі такі, як спочатку.

 

_____________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.