Если вслушаться в звоны музейной густой тишины…

 

 

Людмила

НЕКРАСОВСКАЯ

 

 

Нимфенбург

 

В Нимфенбурге есть всё: и дворец первоклассный, и сад,
С подогревом купальни, музеи карет и фарфора...
Но любой из гостей задержаться в той комнате рад,
Где портреты прелестниц пленяют и радуют взоры.
Если вслушаться в звоны музейной густой тишины,
А потом посмотреть на портреты, то будет казаться,
Что красивые девушки вдруг соскользнут со стены,
Рассмеются заливисто и побегут развлекаться.
В остальном – как положено в замках: тьма всяких утех
Для души и для глаз, а для слуха – в саду гомон птичий.
Почему же внезапно мне слышится девичий смех
И такой будоражащий юностью голос девичий?

 

_______________________

© Людмила Некрасовская

 

 

Німфенбург

 

В Німфенбурзі є все: і палац першокласний, і сад,
З підігрівом купальні, музеї карет, парцеляни...
Але гості затриматись прагнуть у тій із кімнат,
Де портретам спокусниць ваш погляд радіє і тане.
Якщо вслухатись в тишу, що нею дзвенить благодать,
А відтак у портрети вдивитись, то буде здаватись,
Що красиві дівчата раптово зі стінки злетять,
Розсміються заливчасто й кинуться десь розважатись.
Інше все – як заведено в зàмках: чимало утіх
Для душì й для очей, а для слуху – сад з птаством співочим.
Так чого ж мені раптом дівочий відлунює сміх
Й будоражить мене, ніби юності голос дівочий?

_____________________________________

© Переклад із російської Михайла Лєцкіна

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.