Хочется времени крикнуть: «Постой!»

Сергей

ДУНЕВ



* * *

Хочется времени крикнуть: – Постой!
Что ты несёшься, летишь оголтело?
Разве не видишь, что мы за тобой
Не поспеваем? На шаг то и дело
Мы переходим, а то и совсем
Валимся с ног – нам с тобой не тягаться.
Да и, признаться, охота не всем
Вслед за тобою куда-то срываться.

З а в т р а пугает, с е г о д н я – ясней,
Тем, что оно как-никак наступило.
Лучше не стало – и стало грустней,
Чем в злополучном в ч е р а ещё было.
«Время, постой!» – а не «Время – вперёд!» –
Хочется крикнуть отчаянно, братцы.
З а в т р а – оно, безусловно, придёт,
Только не все его смогут дождаться.

_______________
© Сергей Дунев



* * *

Хочеться крикнути чàсові: – Стій!
Трохи тихіше би мчатись не міг ти?
Ти не помітив, в гонитві такій
Ми не встигаєм? Втомилися бігти,
Кроком йдемо вже та валимось з ніг.
Нам із тобою не вільно тягатись.
Та й, щиро кажучи, це не для всіх
Любо – услід за тобою зриватись.

З а в т р а лякає, с ь о г о д н і – ясніш
Хоч би вже тим, що прийшло, хай і хворе.
Краще не стало, а стало сумніш,
Аніж було у злощасному в ч о р а.
«Часе, стривай!» – а не «Часе, біжи!» –
Хочеться крикнути в пошуку щастя.
З а в т р а настане, займе рубежі,
Тільки не всім це побачити вдасться.

________________________________________
© Переклад з російської Михайла Лєцкіна

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.