ЮРІЙ КИРИЧЕНКО:"ЯК СТРАШНО БУТИ ПОЕТОМ,,,"

      ЮРІЙ КИРИЧЕНКО:„ЯК СТРАШНО БУТИ ПОЕТОМ..."

 

    У пушкінській промови з нагоди річниці смертіПушкіна„Про призначення поета" Олександр Блок скаже: „Поет – син гармонії; і йому відведена певна роль у світовій культурі. Три справи покладено на нього: по-перше – вивільнити звуки з рідної безначальної стихії, у якій вони перебувають; по-друге – привести ці звуки в гармонію, дати їм форму; по-третє – внести цю гармонію в зовнішній світ. Викрадені в стихії й приведені в гармонію звуки, внесені у світ, самі починають творити свою справу. „Слова поета суть уже його справи"."

 

                                       Як страшно бути поетом

                                       Бачить те, чого ніхто не бачить...

                                       Пориваєшся сказати про це,

                                       Але – ніхто не чує...

                                                                  Юрій Кириченко

 

    ...Як же ослаблено тіло нашої Матінки-України –  ще живу, а вже хоронять?! Всяка наволоч – шакалики, гієни, вороняччя, круки – лізуть з усіх щілин. І щоб менше було опору, пручань, ґвалту, коли живцем в труну кладуть,  для виявлення і знищення невгамовних, непокірних, мужніх в ютуб вливається відео-інтерв’ю: професійний провокатор, такий собі Ігор Беркут, з богоугодною місією розбудови Нового Єрусалиму на території 5 областей південного сходу України. Навіщо оприлюднювати стратегічний план по захопленню чужої території? Щоб виявити тих, хто шкодитиме реалізовувати намічене, національно-патріотично налаштованих лідерів:

 

                                              ...Лідерів знаходять – і знищують:

                                              Ницість режиму творчо вивищують...

                                              Було це колись, в „зореноснім Кремлі",

                                              Нині – у нас, в пострадянській імлі...

                                              То що ж помінялось, агов, пророки?!

                                               ...Доба кривавить обидві щоки...

                                              Юрій Кириченко, кн. „Перевзування душі", 2008р.

 

    Це ж коли почався осібний відстріл нескорених, – справжніх і сильних? Коли ослабляли політично, економічно, духовно, будучи при владі. Хто вони? Читаємо „Кисневе голодування клітин" (2005) Юрія Кириченка:

                                   

                                            ...Знову нас за бидло мають,

                                            Хоч до часу не займають – 

                                            Українську живосилість

                                            По камінчику виймають...

                                            Хто? Не ляхи, не хазари – 

                                            Новочасні комісари...

                                            Реміняччя портупеї – 

                                            З магазину Фанні й Сари...

 

     Підпершись Святим Письмом, кабалою, хабадом, впливом і зв’язками з „сильними світу цього", а це ж ніхто інший, як мільярдери, живі і мертві, – медіомагнати, банкіри, власники промислових та агрокорпорацій, керівники економічно розвинутих країн, не дочекавшись остаточної загибелі держави Україна, „добрі месіонери" почати ділити територію. Новий світовий розподіл і порядок в дії?! Хіба не про це попереджав, калатав у дзвони Юрій Кириченко ще в 2009р.?

 

                                              ХОЗАРСЬКА БАЛАДА

 

                                                                                      Галі

 

                                       …Маґазини, офіси, контори – 

                                       Все з благословення пані Тори:

                                       Як до рук її не припадаєш,

                                       Власне неуцтво чи й відридаєш…

                                       Мерседеси, кадилаки, форди,

                                       За кермом облич не вгледіть – морди…

                                       Самовпевнені й самовдоволені,

                                       Царювати – в злиднях приневолені…

                                       Їм, доконче, треба на Баґами,

                                       Та, оточені ерзац-богами,

                                       Мусять за Іванів працювати,

                                       Аби тим було хоч щось жувати…

                                       Ці Івани – голодранці й годі,

                                       З ними б розібратись при нагоді…

                                       Та, допоки розбрат і руїни,

                                       Дбати слід про велич України

                                       А як величання увірвéться,

                                       Українець сам переназветься:

                                       Бізнес – опускає і підносить,

                                       Сад хозарський – тричі плодоносить…

                                       У житті – немов на ниві довгій:

                                       Вчора ти Коротич, нині – Довгий

                                       Реставруючи печаль кульбачу,

                                       Містики у сказанім не бачу…

                                       …Проти вітру йдеш а чи до вітру,

                                       Май за пόдушку – хозарську видру…

                                       …Якщо видра видряпає очі,

                                       Знай: не тим богам послався з ночі…

                                       …Маґазини, офіси, аптеки,

                                    За шлаґбаумом – „Нові ацтеки"…

                                         15.12.2009р.

                                         м. Січеслав.

 

    Крючков В. А., генерал армії: „Ізраїль працює по-своєму. ... Ведуть ізраїльтяни і оперативну роботу проти нас, у них великі можливості". 

    Маємо не що інше, як наявний процес руйнування ідентичності поневолених народів інтелектуалами народів-переможців. Формальне визволення України від колоніальної залежності в серпні 1991 року –  ще не означає фактичного визволення. І як тут не згадати, що „...сила одна – універсальний чекізм. Чекізм державний, чекізм партійний, чекізм колективний, чекізм індивідуальний. Чекізм в ідеології, чекізм на практиці. Чекізм зверху до низу..." (Авторханов А. Г., емігрант, історик і політолог російського зарубіжжя). „Чекізм – тавро невиліковне", – напише Юрій Кириченко:

                                         ...Вийшовши вранці на творчі етюди,

                                         Став я об’єктом дослідження Юди...

                                         Юда був чемний, мов світський удав:

                                         До СБУ міх брехні передав...

 

    Місто Дніпропетровськ (зараз Дніпро), де було помешкання класика сучасної української поезії Юрія Кириченка. Як будівничому в Слові своєрідного храму Величі Духу народу України, жилось і працювалось в місті? 

 

                                   Куди не ткнуся, – скрізь чекістське бидло,

                                   Все контролюють: хліб, вино, повидло…

                                   І навіть памперси для онучати

                                   Не купиш, не навикнувши мовчати…

                                     Ю.Кириченко. Балада про два халати, 04.09.2015р.

   Далі:

                                         …Живу у знудженому місті,

                                         Де продається грам за двісті

                                         Чужого болю і зневіри

                                         В ім’я офіри?..

                                         Тут – так навикли, тут – так роблять,

                                         Олжу не знебувають – дроблять,

                                         Аби було собі – в дві жмені

                                         Ще й півнику в скрух на рамені…

                                         . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

                                         …Живу? А може, доживаю?

                                         Молюсь тризубу і … трамваю…

                                         В трамваї їздять патріоти,

                                         Такі потворні живоглоти…

                                         Тепер вони – всі українці,

                                         Душа в них при чумній заслінці…

                                         Я ту заслінку відкриваю

                                         І жабі відчай свій збуваю…

                             Ю.Кириченко. „…Живу у знудженому місті...", 06.11.2015р.

 

 

    То й не дивно, що Юрій Кириченко, вбитий, як лицар української честі та гідності, в ніч з 4 на 5 грудня 2015р. був саме в Дніпропетровську. Смерть поета Юрія Кириченка – це ретельно спланована цинічна розправа, замовне кілерське вбивство носія українського духу, звитяги, інтелекту. 

    З інтерв’ю штатного провокатора Ігоря Беркута виходить, що Дніпропетровськ (Дніпро) має стати адміністративно-економічним центром, столицею, Нового Єрусалима з найбільшою в світі синагогою „Золота Роза". Більше того, вже зараз йде мова про перейменування багатьох вулиць міста іменами праведників світу, нещодавно депутати обласної ради відмовились змінити назву Дніпропетровської на Січеславську область тощо. Все це не що інше, як духовна і культурна колонізація громадян південного сходу України, де ментально не сприймають української окремої ідентичності, і тому сприяють і будуть сприяти всьому, що послаблює та розчиняє її.  

    Справжній поет неминуче стає медіумом свого народу, особою, яка найтонше вловлює соціально-політичні й моральні „вібрації" доби. Ще в 1998 році вийшла книжка Юрія Кириченка з доволі оригінальною назвою: „Іду – на південний схід...". Вже тоді автор акцентував на брак „українськості" в цьому регіоні, що в подальшому стало для Україні великою проблемою і бідою. 

    За даними Науково-ідеологічний центр ім. Д. Донцовау темі протистояння культур треба зрозуміти один  великий і вічний закон: культури, як і, зрештою, мови постійно живуть у стані змагання, протиборства.  Якщо національні рамки  не оберігають котрусь націю, то настає час стихійної конкуренції між різними культурами. Зрозуміло, що сильніша, багатша культура витісняє, звужує простір функціонування іншої культури. І на це нема ради: тоді аристократа духу Юрія Кириченка вже загарбаної, поневоленої, на їх погляд,  України (а що зашкодить?) – знищують.А дружину, соратника, редактора-упорядника та видавця 46 книг поета, журналіста – труять, щоб, покалічена, обмежена в рухах, відкрито не говорила очевидні речі про повторення пройденого в 30-ті, Розстріляне Українське Відродження, не несла сакральне Слово, Слово-вертикаль Юрія Кириченка живим і мертвим – всім, хто почує!                      

     Без всякого сумніву, психотронний ґеноцид, який давно переріс в психотронну війну проти власного населення, повинен кваліфікуватися  як злочин проти людяності і підпадати під юриспруденцію міжнародного трибуналу.

    ...Народ, який протягом тисячоліть зберіг МОВУ, як основний генофонд нашої культури, а за сучасних обставин це й пам’ять, і честь, і гідність – це саме життя, збереже й КНИЖКУ – головний стратегічний інструмент творення людини, нації, держави.

    Творчість, видані книги Юрія Кириченка за життя автора ЗАМОВЧУВАЛИСЬ всіма відомими і не відомими методами – і зрозуміло чому. 2005-го в книжці „Кисневе голодування клітин" Юрій Кириченко напише:

                               ...Хочуть, щоб слова мої мовчали,

                               А книжки не йшли до читача...

                               Б’ють під дих новітні яничари,

                               Та горить уже по них свіча...

 

    За життя автора вийшла друком 51 книжка поета. Чекають видання ще стільки ж рукописів – майбутніх книг Юрія Івановича. Упорядковані, видані і доведені ефективними засобами до читачів книги Юрія Кириченка – це  поширення серед громадян України європейських цінностей: повага людської честі та гідності, забезпечення прав та свобод людини та громадянина, свобода, демократія, равенство, солідарність, верховенство права, які засновані на духовній, моральній та історичній спадщині народів Європи. Вони поволі сформують „золоту леґенду" українського культурного хронотопу, новий топос в мультикультурному просторі української та європейської гуманітарної думки.

 

                                        ...А вірш стоїть цей без забрала

                                        І меч крізь морок підійма...

  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 

                                         Ці вірші – вої...

                                         Так, ці вірші – вої, 

                                         Дано їм власну смертність пережить...

                                                                              Юрій Кириченко

 

    Свою роль у світовій культурі, можна з впевненістю констатувати, поет виконав. Письменник не відмежовувався від світу, а реалізував, як й інші великі поети, в тому числі й Нобелівські лауреати, такі як Чеслав Мілош, Тумас Транстремер, Віслава Шимборська, модель культури, в якій поет ставить собі найвищу мету – порятунок і покращення людини і людства. Поет вивів людину поза межі „системи", наголошуючи на її унікальності та неповторності.

    Американський письменник Курт Воннегут назвав людей мистецтва „канарками в клітці". Вважається, що ця пташина значно раніше за людину відчуває запах метану, який призводить до катастрофи у вугільних шахтах. Такою „канаркою" став для суспільства поет Юрій Кириченко:

 

                              До тайнощів душі і вірш належить,

                              Він – з праколишніх, він – не є мана:

                              Але, якщо за ним є час простежить,

                              Є змога зрозуміть: наш світ – вина:

                              Її не обмінять на стародруки,

                              Їй в коси стрічку див не заплести...

                              Але ще можна взяти на поруки,

                              Але ще можна з бруду підвести...

                              21.11.2015р.

 

    Все чіткіше вимальовується абсолютно гуманітарний контур постаті Юрія Кириченка – поета, який навіть сьогодні здатний мобілізувати нас до участі в божественній і звитяжній акції життя:

                                    Смілим на лезах – Господь подає...

                                                                             Юрій Кириченко

 

                                                                         Галина Шевченко, біограф поета, 

                                                                             журналіст, літературний критик.

 

Київ,


Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.