ПОЧУТТЯ РІДНОГО

РЕЦЕНЗІЯ
«ПОЧУТТЯ РІДНОГО»

Вовк Микола Олександрович

У 2013 році Микола Вовк видав збірку пісень під назвою «ПОЧУТТЯ РІДНОГО»(Черкаси, видавництво Чабаненко Ю.А., тираж 300 примірників)
«Якщо до попередньої збірки увійшли пісні переважно для народного хору та народних ансамблів, то в пісенній збірці «Почуття рідного» вміщені твори різної тематики і характеру, - від пісень для народного хору до пісень малих ансамблів і форм. Творча біографія співавторів пісень набагато розширення. Наряду з уже відомими нам поетами, які співпрацювали з Миколою Олександровичем, - А.Поліщуком, І.Нерубайським, В.Даником, П.Власюком, К.Кособлик, В.Призом, автор пише пісні на вірші Л.Костенко, Л.Федорука, В.Крищенка, П.Гірника, І.Сльоти, Г.Булаха, А.Макогона, Ю.Туницького, М.Калинчука, І.Добріяна і багатьох інших….»(Б.Камінський, член спілки композиторів Черкащини, заслужений працівник культури України).

Всього М.Вовк пропонує 53 пісні, із них – сім на слова Івана Нерубайського(«Моє Тальне», «Ой, село моє понад річкою», «Тальяночка-тальнівчаночка», «Українки мої, україночки», «Соломія», «Передзвони», «На все Вам добре»); слова Л.Костенко(«Чаклувала зима» та «Полюбила хлопця»); слова П.Гірника(«Хай би все, що бува й не бува» та «Знову стоять полини»); слова Г.Булаха(«Козацьке сонце», «Отаман», «На Семена», «Ні»); слова А.Поліщука(«Я прибіжу з росою», «Береги любові», «Я невісточка така»); слова Володимира Нерубайського(«Дорога до мого села», «Давай повернем у весни», «З чим тебе порівняти»); слова В.Даника(«Скажи, Тарасе, в мить важку», «Кумо-кумонько»); слова І.Добріяна(«Зустрінемось, друзі», «Юність моя», «Плаче верба»); слова В.Приза(«Урожайна», «Там зустрів дівчину», «Відлинула вже юність у минуле», «Прощався коханий», «Бабині спогади», «Парубоцтво яке є», «Чиї в тебе діти»); слова В.Смолявської(«Ой летіла горлиця», «Ой тумане туманочку», «Жіночий день»). Також це пісні на слова В.Загороднього(«Дума про Черкащину»), А.Макогона(«Моє Тальне»), Л.Іванової(«Рідне місто»), П.Сердюка(«Почуття рідного»), І.Сльоти(«Ой цвітуть(Ой як цвітуть»), Л.Федорука(«Пекельний рай»), Ф.Пилипенка(«Зоря Трипілля»), М.Вовка(«Чарівник у білому халаті»), групи вчителів Веселокутської школи(«Гімн школи», Л.Солончук(«Господня ласка»), Ю.Тупицького(«Білі лебеді», М.Калинчука(«Мамо рідна, Ви моя», С.Тихолоза(«Осанна моїм Тальянкам»), С.Касьяненко(«Земляки»), Г.Ткаченко(«Будьте щасливі»).

Як патріот свого краю, М.Вовк чимало пісень присвятив Тальнівщині: «Моє Тальне», «Ой, село моє понад річкою», «Тальяночка-тальнівчаночка»( на слова Івана Нерубайського), «Моє Тальне»(слова А.Макогона), «Рідне місто»( слова Л.Іванової) та інші.
«Тальяночка-тальнівчаночка»( слова Івана Нерубайського):
«Зелен травами закосичена,
Як та дівчина молода,
Тече річечка завербичена,
І джерельна в ній вода.
Приспів:
Ой, Тальяночко-тальнівчаночко,
Найчарівніший твій вінок,
Одягни свою вишиваночку
І візьми мене у танок.
*
Водоспадами, під місточками
Вода вруниться, поспіша,
Поїть кущики із листочками
Життєдайна її душа.
Приспів.
Закохалася, запишалася,
Добігаючи у Тальне,
З Гірським Тікачем поєдналася
І позбавила сну мене.
Приспів.
«Рідне місто»(слова Л.Іванової):
Рідне місто! Моя доле!
Серце сповнене теплом,
Золоте пшеничне поле,
Цвіт калини за вікном.
*
Соловейка спів у гаю,
І чумацький шлях вгорі,
І вишневий цвіт розмаю
В моїй рідні стороні.
*
Зорі, скупані у росах,
Як дукати золоті,
П*янкі трави у покосах
Серцю завжди дорогі.
*
Зачарований красою,
В щасті й радості живи,
Рідне місто! Моя доле!
Вишиванкою цвіти!
«Моє Тальне»(слова А.Макогона):\
«На далекій півночі – на рейді –
Стриманий холодний колорит,
І північне сяйво на мольберті
Як відлуння півдня мерехтить.
Приспів:
Моє Тальне, моє Тальне,
Де саду лебединий пух над домом,
І згадка юності кольне,
І згадка юності кольне,
Мов найсолодший в цілім світі спомин.
*
Пахнуть фарби, як найкращі квіти,
Та вже кличе невблаганний стіл.
Так завжди: о пишеш краєвиди,
То зціляєш болі душ і тіл.
Приспів.
А звільнившись з білого халата,
Мов красуню, милуєш мольберт,
Хочеш білий світ весь обійняти
Коли вкотре відступила смерть.
Приспів.
Микола Вовк зробив немало для прикрашення свого краю. З його допомогою біли відроджені придорожні криниці, які існували за козацьких часів: Шабельну в селі Білашках та Кобзину в селі Мощу рів. В Тальному були закладені парк та хорове поле. Це, мабуть, і те саме «почуття рідного», що знайшло відображення в назві цієї збірки М.Вовка.
«Почуття рідного»(Слова П.Сердюка):
«Як тобі, хатино, там над річкою
У моїм квітучому селі?
Образ твій, із голубою стрічкою,
Назавжди у пам*яті заліг.
*
Як, скажи, матусю, там без мене ти?
Знаю, що летіла б до дітей.
Десь подвір*я вже давно заметене,
Й кожен день чекатимеш гостей.
*
Як ви там, поля, стежини, вибалки,
Де й в дитинстві бігав досхочу?
Ластівки, несіть в село привіт палкий,
Я за вами радо полечу».
* * *
Червоною ниткою через всю творчість М.Вовка проходять пісні національно – патріотичного характеру. Це любов до України, рідного краю, навколишньої природи.
«Дума про Черкащину»(слова В.Задорожнього):
«Звідки я, питаєте,
Хто в моїй рідні?
Ожили у пам*яті
Роки бунтівні.
*
З висоти сучасності
Оглядають путь –
Ген пісні Тарасові
В майбуття ідуть.
*
Явори задумані,
Як літа мої…
Від Черкас до Умані
Линуть солов*ї.
*
Героїчна вдачею
Славиться вона,
Чарівна Черкащина,
Рідна сторона».
* * *
«Моє Тальне»(слова І.Нерубайського):
«Моє Тальне – це не лише Тальянка,
Не тільки Тікач поміж сивих скель.
Це мамина сорочка-вишиванка,
Тепло і ласка батьківських осель.
*
Моє Тальне – це пагорби й долини,
Це лісопарку чарівний розмай,
Це цвіт верби і кетяги калини,
Це водоспаду чистий водограй.
*
Моє Тальне – це чудо-храм Господній
Апостолів святих Петра і Павла,
Це графський замок, подиву достойний,
Це все, що пам*ять наша зберегла.
*
Моє Тальне – це хліборобська слава,
Що від трипілля йде через віки,
Це часточка Вкраїнської держави
На берегах прадавньої ріки
* * *
Як свідчить Б.Камінський: «Пісні М.Вовка дуже мелодійні, прості і щирі, правдиво-щемливі і разом з тим світлі, дохідливі, з прозорою гармонічною канвою. Основані на народній мелодиці, - автор добре розуміється на цьому, - він років займається збиранням народних пісень, обробляє їх для своїх творчих колективів. Будує свої концертні програми на місцевому матеріалі. Такі пісні не забуваються, вони вливаються в наше життя свіжим струменем, повертаючи нас до справжнього, глибокого коріння народного мелосу. Глибочінь і широта його пісенних творів захоплює і вражає».
Ось декілька пісень ліричного напрямку.
«Полюби»(слова В.Крищенка):
«Срібний спів із зелен-саду
Розливає біль-длсаду.
І слова, як голуби,
Спрагло просять: полюби...
В росянисту рань
Серця не порань.
Хай любов об зло
Не злама весло.
*
Зорянисті ятері
Ставить нічка угорі,
А та пісенька проста
Все про відповідь пита.
*
У духмяну ніч
Серце не скаліч,
Хай любов об зло
Не злама весло».
* * *
«Полюбила хлопця»(слова Л.Костенко):
«Ой мамо, мамо, що робити маю?
Полюбила того хлопця, що живе на краю.
В того хлопця очі вміють ворожити.
Ой, матусю рідна, що мені робити?
*
В того хлопця очі – як вогні жагучі.
Що маю робити, його кохаючи?
Тепер отой хлопець, що так сподобався,
Іншій у коханні вчора признавався.
*
Ой мамо, мамо, була сильна хмара,
Полюбила того хлопця, що мені не пара.
Була сильна хмара – погнула деревця.
Сподобався мені хлопець, що до мого серця».
* * *
«Береги любові»(слова А.Поліщука):
«Ріка любові нашої нас обняла крилом
І огорнула ласкою, і ніжністю, й теплом.
Ріка любові нашої заполонила враз
І понесла по течії між берегами нас.
Приспів:
Як у ріки, в любовії
Свої є береги,
То береги розлогії,
То прикрі береги.
І нам по них ходити вдвох,
Шукати берег свій,
Щоб не поріс там дикий мох,
Не віяв суховій.
*
Ріка любові нашої, ми вірили її,
Але пливли то врізнобіч, то проти течії.
Ріка любові нашої нас розлучила знов,
Щоб береглась в розлученні, міцнішала любов».
* * *
«Там зустрів я дівчину»(слова В.Приза):
«У гаю калина ніжно зацвіла,
Там зустрів дівчину з іншого села.
Ніби сонце, сяє усмішка ясна,
Кращої немає – дівчина-весна.
*
Тьохкають у гаю пісню солов*ї
Мовити : «Кохаю», - хочеться мені.
Я лечу до неї, наче вітерець,
Стежечка ріллею в*ється навпростець.
*
Я веду дівчину у своє село,
Хто нас не зустріне, каже : «Повезло»,
У гаю калина квітом виграє,
Молода дівчина – серденько моє»
* * *
Як бачимо, свою творчість Микола Вовк присвятив Батьківщині, своєму рідному краю, любові. любові до життя…В чому і є сутність творця-композитора, заслуженого працівника культури України, тальнівчанина, творчої людини.
Юрій Кукурєкін,
член Національної спілки журналістів України, член межрегіональної спілки письменників иа Конгресу літераторів України





Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.