Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

Вспоминая Олега Борисовича Орленко Публицистика |

Вспоминая Олега Борисовича Орленко, поэта, бывшего  члена Луганской  областной  организации  Национального  союза писателей   Украины…

 

                                                  26.06.1945 – 25.05.2008 

    Перебирая  свои  книги, «наткнулся»  на два литературно-художественных издания члена НСПУ, луганчанина Олега Орленко: «Шляхом Голгофи»(2005) и ««Вітровіння»(2006), язык – украинский.

 

             

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 А в 1990 году на русском языке Олег Орленко издал книгу «Цветочные поляны», Стихи, художник А.В.Григоращук, Луганск, облуправление по печати, 58 стр., ил.; 14 см.; ISBN 5-7707-0123-4 :1 р.

Издано на средства автора. Содержание: Циклы: На заре, на зорьке; Разноцветье-разнотравье: Пер. с укр. Вошла в фонд Российской Государственной библиотеки.

 

  Итак, обзор сборника стихов Олега Орленко «ВІТРОВІННЯ», Поезії

Луганськ, 2006

 

 

Мова рідна, слово рідне,

хто вас забуває,

той  у грудях  не  серденько,

тільки  камінь  має…

Т.Г. Шевченко

   Таково вступление к книге «Вітровіння» Олега Орленко, члена Национального союза писателей Украины, изданной им в 2006-м году тиражом 100 экземпляров.

   Небольшого формата книга вмещает 181 стихотворение (сто восемьдесят одно), посвящённых чистоте человеческой души, морали, природе, обеспокоенности за будущее народа и Украины.

  «Олег Орленко народився в 1945 році в місті Харкові. Навчався в середній загальній школі і в медичному училищі м.Харкова. Працював на заводі «Серп і молот» слюсарем-ремонтником, на турбінному заводі також.  Займався спортом, мав великі досягнення і мріяв досягти ще більшого, але доля покликала до світу поезії, почав писати вірші.

  Має двадцять збірок віршів, член Національної спілки України з 1997 року».  

 

У майбуть

Є влада, є народ, є Україна!

І є шляхи Вкраїни у майбуть:

Скрізь горе, сльози, розпач і руїни,

І ти про це, мій друже не забудь.

І прославляй у віршах свою долю,

Бо став ти свідком величних подій;

Здобув в борні і Україні волю,

І присягнув на вірність серцем їй.

І йдеш з її ти поруч прапорами,

Співаєш життєрадісні пісні.

І всі борці за волю, разом з нами,

Такі в чуттях прозорі і ясні!  

 

Манія величі

Манія величі,

Манія величі, -

Знають хворобу

Таку лікарі.

Знаємо й ми,

Що потрібно

Тій величі –

В вічність потрібні

Їй поводирі.

Ось і кричить

Вона те

Що найвища

Що найяскравіша

В цьому житті

І нелюдською

Вже заздрістю свище,

Якщо хтось досягне

Зірок у бутті.

Манія величі

Манія величі.

 

       Поряд з нею

Не старіє душа, молодіє,

Бо кохання в ній квітом буя.

І несе в мою душу надію,

Що щасливим все ж буду і я. 

 

Пригорну до грудей мою любу,

Розцілую жаданно в уста,

І жагою наповняться груди,

І відчують всю святість Христа.

 

Сьогодення

 

Таке життя –

Не є життя.

Воно є порожнечею.

Самого аду відкриття,

Й від світла правди

Втечею.

 

       Чотири тополі

 

Чотири тополі стоять при дорозі,

Чатуючи вічність і долю свою.

Як їм врятувати себе від морозів,

Від гроз, суховіїв, що роси зіп*ють?

І знову буяти – для рідного краю

Це щастя: щомиті рости і цвісти.

І кращої долі у світі – не знають…

Йдемо до тополь. Усміхаєшся ти.

 

         ***

Штормить епоха -
Скелі ідеалів

Руїнницька стихія розбива…

Яке ж привілля це для канібалів,

Яке ж бо це роздолля для стерва!

Сумлінням не обтяжені нітрохи,

Вони жеруть і мертве, і живе…

В «бермудському трикутнику» епохи

Примарне судно смертників пливе;

Під прапором піратським,

При штурвалі

Регочеться новітній сатана.

…Штормить епоха.

Що ж то буде далі?

Ніхто не зна…

Ніхто не зна…

Ніхто не зна…

 

               Голос Бога

 У розколотім небі галузиться грім

Нестерпного відчаю Бога:

«Чому я Всевишним зовусь над усім,

Нічого не маючи з того?!

Бо що в мене є, крім сліпих прихожан,

Що місять до церкви дорогу,

І сльози людські,

Що по лезу ножа

Стікають – і більше нічого…

І все ж я з любов* іду до людей,

З недолі їх кличу на волю…»

Розбурханий вітер із божих грудей –

Зітханням – пронісся по полю.

 

              ***

Є царство тіней, царство небуття,

Де чорна магія володарює,

Злочинець там злочинцями гендлює

І програє, таке буває, всує,

Коли земне змарноване життя,

Холодним оком Місяць нагляда.

Холодна тиша у кутках холодних.

(Лиш тінь – по тінях – вийти щоб

                                      з безодні,

А інші, як вовки, скавчать, голодні….)

Їм грім пробив й лишалася біда.

 

             ***

Свіжий горбик землі. Білий мармур.

Вічна жінка у чорній покорі.

І хустина в руках, наче марність;

Замала у великому горі.

Не душа вже – розвогнена мука…

Кого любимо – завжди втрачаєм.

Лиш стискаєм, заламуєм руки,

Різко мармур, біліє одчаєм.

 

      Поетична мета

 Глузливо небо дивиться у душу

І поглинає все, що в ній живе,

Я ще мужнішим стать від цього мушу,

Ця думка над світами вже пливе.

І підіймається до сонця і відважно

Долоні простягає до мети.

За цим земляни стежать всі уважно,

Бо хочуть, як і я, до зір дійти.

 

            ***

Де ж подівалися поети,

Що йшли стежинами дібров,

Щоб віршами серця зігріти

І в бій за них вступити знов?

Нема? Чи, може, причаїлись,

Ждуть часу кращого в житті,

Щоб свіжої снаги напитись

І на Голгофу з цим піти?!

 

              Поет

1

Який в житті, такий – у віршах,

Палкий, відвертий і сумний,

З турботами душі про інших

У час жорстокий і скрутний,

Бо тягнеться душа до Бога,

Не відвернувшись від людей….

Тяжка поетова дорога,

Якщо він справжній Прометей.

2

У кожного поета є родина,

І місто, і прабатьківське село,

А також і кохана Катерина,

І мрії про кохання, що було.

І тягнеться душа тоді до раю,

До любощів солодких і п*янких…

І не цураються пісень своїх сумних.

 

            ***        

Де ж подівалися поети,

Що йшли стежинами дібров,

Щоб віршами серця зігрити

І в бій за них вступити знов?

Нема? Чи, може, причаїлись,

Ждуть часу кращого в житті,

Щоб свіжої снаги напитись

І га Голгофу з тим піти?!

 

    Два погляди

Два погляди у мене

На життя:

Один з глибин правічного

Коріння,

Другий із сьогодення,

Із буття

Народної душі, ії кипіння.

 

             ***

Поєзія відринула – лишилася проза, -

Печаль осіння і гірка метаморфоза.

Дощі, дощі…і  сіро і нетривко,

А ще – холодні, виючі вітри.

Що роздивлятися і пробувать на смак,

Та ж винен я, і винна ти сама.

Позаду – осінь, мертве все – хрести….
І на устах одно лише: «Прости»….

 

           ***

В епоху лицедійства,

Блюзнірства і вітійства

З відкритою душею

В країні важко жить.

Але живе людина

В душі ії надія.

Що і таку халепу

Їй треба пережить.

 

          ***

Нехай сьогодні болем рве

І серце моє й душу,

Але надія ця живе,

Що все стерпіти мушу.

Щоби піднятись догори

І привітатись з сонцем,

Віддать країні всі борги

І буть їй оборонцем.

 

          ***

Великі люди зовсім не вмирають,

Вони живуть у травах запашних.

І на красу нащадків надихають

Усяких: і великих і малих…

 

І творять яскравий, наче сонце,

У мріях у запально золотих, -

І п*єм снагу ми почуттів до донець,

Як на взірець рівняємось на них.

 

 

 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • Лестница
  • Весенней поступью крадётся ночь в мой дом
  • Владу Клёну
  • Памяти побратима
  • Зажимая боль в горсти


  • Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Сентябрь 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930 

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    16 сентября 2017
    Клеветникам России

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2013. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.