Гра довжиною в життя

Гра довжиною в життя

Ось і промчали дні та роки, як одна мить. Озирнувся - начебто тільки сьогодні вперше вийшов на сцену, а, дивишься, – вже півстоліття минуло. Та й будь-яких: яскравих, насичених, повних злетів, падінь, пошуків вирішення тієї чи іншої ролі. Але що це порівняно з любов'ю і вдячністю глядачів і шанувальників твого таланту і творчості.

 

Правильно здогадався, шановний читачу, це – про артиста. І не просто рядового, а заслужено зазначеного.

 

    На радість всім шанувальникам Її величності Опери відбувся бенефіс соліста Дніпропетровського академічного театру Опери та балету народного артиста України Едуарда Сребницького. 50 років життя. Це – ДАТА! І яка! Але цікава і його доля. Едуард Михайлович не відразу пішов в мистецтво. Почав він свій життєвий шлях, як це стало доброю традицією у 60-ков, з «фізиків»: відучився і на «відмінно» закінчив Челябінський політехнічний інститут і навіть якийсь час попрацював інженером-конструктором у проектному бюро. І це, напевно, так і повинно бути, адже недарма кажуть: фізики і лірики – споріднені душі. Але все-таки мистецтво взяло своє. Ще навчаючись в Політеху, одночасно вступив до вечірньої музичної школи, а потім і в Свердловську консерваторію. Пропрацювавши в Челябінській опері 8 років, вирішив перебратися до нашого міста, дізнавшись про відкриття в Дніпропетровську Театру опери та балету. І не прогадав. Пройшовши прослуховування, тут же стає провідним солістом опери, співає головні ролі. Але спочатку артист виступав в амплуа характерного актора. І тільки через десять років новий головний диригент театру Б. Афанасьєв побачив в ньому оперного співака. Справа в тому, що Е. Сребницький володіє дуже рідкісним за своєю природою тенором. І з цього моменту почався новий виток у творчості співака.

 

З гастрольної поїздки театру до Парижу у 1992 році з оперою «Кармен» почалося гастрольне життя артиста. Об'їздивши за багато років пів-Європи, побувавши навіть в таких екзотичних країнах як Таїланд, Голландія, співак придбав колосальний сценічний і співочий досвід, тому як з кожної поїздки він привозив щось нове, побачене і випробуване на тамтешніх сценах; адже всюди своя оперна та акторська школи.

 

На сьогоднішній день у Едуарда Михайловича понад 200 заспіваних головних і других партій, до того ж дуже цікавих і незвичайних. Володіючи унікальним голосом, він один з небагатьох, хто може виконувати таку складну оперну партію як роль принца Калафа в опері Дж. Пуччіні «Принцеса Турандот».

 

Привітати ювіляра прийшли друзі і колеги: солістки опери Ганна Архіпова, Надія Єрьомєнко, яка виконала разом з винуватцем торжества арії з опер. Приїхав привітати батька й Олексій Сребницький, заслужений артист України, соліст Харківської опери. Разом вони чудово виконали арію принца Калафа.

 

У Сребницькому в нашому театрі вже склалася ціла творча династія. У дідуся на ювілеї виступили внучка, юна балерина Елеонора Сребницька, та онук, скрипаль, юне обдарування, Едуард Сребницький ІІ. А концерт вела старша внучка, Катерина, артистка театру «Cat's». Його друг і колега по сцені заслужений артист України Олександр Сергєєв наостанок заспівав чудову пісню-присвяту (на мотив відомої пісні М. Магомаєва), слова до якої написав сам. І звучать вони приблизно так: «Я б заспівав рок і авангард, якщо поруч зі мною Едуард!»

 

Так що давайте побажаємо ювіляру і далі радувати нас своєю творчістю, всіляко допомагати, підтримувати молодих співаків, передавати їм свій досвід, бути мудрим наставником і вчителем.

 

З Ювілеєм Вас, Едуард Сребницький!

 

Наталія Єлісеєва,

 

театрознавець, режисер

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.