Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

Квартира Проза |
Костенко Геннадій (Юрій Ош)
м. Суми

Квартира
Нарис

Припікало квітневе сонечко. Біля під’їзду житлового хмарочоса сидів на лавці старий, опершись обома руками на костур перед собою. Очі його були спрямовані в самого себе, і по всьому старечі думки охопили сивочолу людину. Мимо нього шмигали туди-сюди мешканці будинку, і раз у раз бабахали вхідні металеві двері.
– Що, Петровичу, на сонечку грієтесь? Щось вас давненько не видно було, – почулось йому поруч. То зверталась до нього літня жінка з сьомого поверху, що вивела на прогулянку свого патлатого песика. Він почув, що вона йому казала, та вже за звичкою перепитав, приставляючи долоню до вуха:
– Га?
– Щось, кажу, вас давно не видно було. Мабуть, з осені, – гучніше мовила жінка.
– Так-так… З осені. З жовтня… минулого року, – проказав Петрович, важко зітхаючи, й додав, криво осміхаючись: – Так що, з Новим роком, жіночко!
– Авжеж, з Новим, виходить, роком, – теж осміхаючись, сказала жінка й спитала: – А як здоров ’ячко? Змарніли ви, бачу, дуже.
– Та де там не змарнієш… півроку світу Божого, можна сказати, не бачив, – стиха мовив старий, стиснувши колінами костур й позираючи на вікно на першому поверху. У вікні показалась жіноча фізія, і через якусь хвилину відчинилися й бабахнули металеві двері. З під’їзду швидко вийшла висока, кістлява жінка й одразу підступила до Петровича.
– Що це ви кепку зняли? Ще погано стане на сонці. Ходімо вже додому, – сказала жінка, беручи Петровича за лікоть. Той, знову зітхнувши і важко спираючись на костур, поволі підвівся й пошкутильгав до дверей.
Жінка з песиком всілася на лавці й гукнула свого улюбленця:
– Тобику, Тобику!
Тобик підбіг до лавки, стрибонув і сів поруч своєї хазяйки, часто дихаючи й висолопивши язика. Бабахнули двері, з під’їзду вийшла ще якась жінка й, привітавшись, присіла рядом з собакою.
– Ну, що, Тобичку, жаркенько стає? – сказала вона й погладила песика. Потім, трохи помовчавши, звернулась до хазяйки собаки:
– Повела Марина-лікарка свого діда додому. Бачила?
– Та бачила. Тільки-но сидів отутечки. Скаржився, що від самого жовтня місяця на вулиці не був. Он як мордують бідолашного!
– А звідки він у них з’явився? Я спочатку гадала, що то родич якийсь їхній, а потім чую, кажуть, дід зовсім чужа їм людина… Іще кажуть, що Марина затіяла якусь аферу з квартирою для своєї доньки, яка щойно заміж вийшла. І дід у цій афері нібито ключова фігура. Що це за афера така, не знаєш?
– Та про цю аферу в нашому під’їзді всі знають. Крім, мабуть, тебе… Марина як лікар-терапевт бува відвідує хворих у нашому мікрорайоні. То й надибала вона оцього дідка, який якось прихворнув, а до лікарні сил нема дійти, бо йому ось-ось дев’яносто стукне. Побачила Марина, що дід живе сам у двокімнатній квартирі. Дружина його на ту пору вже декілька років як померла. Отож, побачила та й зметикувала, що дідову квартирку можна до рук прибрати. Почала вона улещувати старигана. Давайте, дідусю, каже вона йому, буду вас догодовувати, приглядати за вами до тієї години, коли Бог покличе вас до себе. А за мої турботи квартира ваша стане моєю. Тож уклали вони з дідом таку угоду. Перевезла Марина його до себе, а в дідовій квартирі вже хазяйнує її донька. Одне слово, ждуть вони тепер, коли дідусь ноги простягне. А воно, бачу, до того йде.
– Он воно що… Гарна афера! І головне – все на законній підставі…
В той час, як жінки на лавці біля під’їзду гомоніли про Марину-лікарку, сама вона, вмостивши старого на розкладушці в коридорчику й причинивши двері, казала стиха на кухні своєму чоловікові:
– Підсипаю, підсипаю йому отієї пакості, і… хоч би тобі що. Що будемо робити, Миколо?
– Ач ти яка швидка! Це ж загартована людина, фронтовик!.. Треба подвоїти дозу. Іншого виходу у нас немає. Не втрачати ж нам таку квартиру!..
По три тижні біля під’їзду, де на лавці іноді сидів старий, на двох ослонах стояла труна. У труні покоївся саме отой старий. Він помер 9 травня. Подвійної дози серце фронтовика не витримало. Якраз на день його Перемоги…
Поховавши старого, Марина-лікарка розпочала в його квартирі ремонт.













 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • ДИТИНА ВІЙНИ
  • ДУРОкратія, або Що сказав би Сократ?..
  • НОВОРІЧНІ ГАДАННЯ
  • ЖАГА ЖИТТЯ
  • ЗРАДА


  • Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Октябрь 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031 

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    Вчера, 05:30
    Стихи

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2013. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.