Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

Коли прокидається ранок Поэзия |
БОРИС ГУЦАЛО
 
 
* * *
Ти – моя сутність, підсвідоме «Я»,
Іскристий промінь, те бентежне «Онто»,
Що збуджує серця до віри і життя,
І зводить у світи незбагненим польотом.

Ти – скрізь, де простір, як повітря чи вода.
Уста твої – мій сон, а зір - чарівна сила.
Тендітно – ніжна ти, мов квітка золота,
Що сяє навесні над Прикінцевим схилом.

Закохана в блакить, довічно молода,
Серед зірок і мрій, із таїнства Галактик
Душа твоя творить, окрилена, вита.

Безрідний, там, де ти щасливим може стати.
Де ти – жага, любов, мелодія добра,
Краса й гармонія долають гніт і грати.

* * *
Любов – це дар життя, одне з його чудес,
Каскад із сполохів непізнаної грані,
Їй суть гармонія, душі космічний сплеск,
Натхненність серця й ласки полум`яні.

Любов`ю нехтували часто, зловживали ми,
Вважали, бути чуйно – ніжними негоже,
Тому до нас не раз з`являвся привид тьми
І чорним карбував весняні дні погожі.

Стерпіла жах любов, біду перенесла
Зросла у вірності, буяє пишним квітом,
Зневагу вибачила нам, нещирість, сором зла.

У світ ідуть тепер за нами наші діти
І прагнуть, юні, щоб з`єднати два крила,
Два серця, дві душі, щоб одним щастям жити.

* * *
Якщо колись
мине цей час,
Щасливий і жагкий
донині,
І назавжди
розлучать нас
Зневіра, заздрість
чи гординя;

Повірте, я,
немов дитя,
В молитві, у сльозах
й нестямі,
Схилюся, хоч
на все життя,
Де лики чудотворні,
в храмі;

Крізь жалі й спогад
про наш рай
Одне лиш вознесу
у слові:
- На радість, Боже,
ще їй дай
Такої, як моя,
любові…


ОРЛИ НАД СТРІЛЕЦЬКИМ СТЕПОМ
( Нарис про енгармонійне)
Орел (беркут, степовий орел, войовничий орел), поширений у межах yciєї Європи. У Східній Європі, на Україні, а точніше - на території Луганської області орли гніздяться як у скелях нагір'я Донецького кряжу, так i в Придінцевих лісах, особливо на віковічних деревах у межах території piчок - Деркул, Євсюг, Айдар, Красна. Живлятъся вони зайцями, мишами, іншими гризунами, а також черепахами, зміями. Коли закінчується літо, мігрують до Африки. Здійснюючи переліт у стані планування, орли максимально використовують повітряні потоки різних атмосферних висот, що дозволяє їм берегти сили на великі відстані. Розмах крил при шести кілограмах ваги - до двох метрів. Хвіст короткий, жосткий, завдяки чому орли можуть стрімко знижувати висоту, а при необхідності блискавично падати на здобич. Гострий зір дозволяє орлу пізнавати об`єкт із висоти до 20 кілометрів. Відомо, що одна пара орлів живе на відстані до іншої пари не ближче ніж 250 кілометрів. У орлів лише раз у два роки може бути одне пташеня. Так природа регулює розмноження i баланс цих величних і граціозних птахів.

І
Коли прокидається ранок
й у пурпур оздоблений
сонячний промінь
Озорює лики землі
оксамитом фіалок,
гвоздик і лілей,
В степах ковилових відтворються
спів потаємний
й віддалений гомін,
І вітер розплутає гриви
за ніч здичавілих,
кудлатих коней;
Здалеку, з нагір'я Дінця,
де кришталь у розломах
розпався на щебінь,
А вічність стікає з глибин
повз коріння й базальти,
у гомоні днів,
На вістрі спіралі, кругами,
погордо-величні
в безмежному небі,
У зоряне сяйво злітають
володарі степу –
подружжя орлів.
Птахи линуть у даль,
у красу, що в блакиті
світанком завмерла,
І наснага вирує, кипить
в нервах м'язів,
у сполохах крил.
Їх політ - від асфальту й димів,
де будівлі людські,
всі містечка і села,
Вкрай нищівно - жорстокі
до степу і прадавніх
курганів - могил.

II
Сяють крила орлів... Квітнуть маки
багряні в 6айраці.
Байбаки понад краєм низин
в'яжуть в грона
іскристий смарагд,
Сонце в сонній траві.
Мла стікає
між кігті й на пальці.
Серце птахів тремтить,
упадає в жагу
і нестерпний азарт.
Блискавичність стрибків, ще й в бур'ян
спротидіяли враз
розтривоженій силі.
Гризунам тим кмітливим
вдалося себе
у світах зберегти.
Водночас, в очі пильних орлів
впало інше -
вовки, що на схилі,
І з довкіль прозвучав посвист крил,
грізний знак вікової помсти.

Зріли вихор - двобій
старий дуб
і осики гіллясті,
І, опісля вже, бачили, як
крізь купи з ожини
і сухий верболоз,

Битий, скорений звір,
сіро - чорно -
- червоної масті,
Низом, у яр, де провалля
і глина камінна,
у жалобі поповз.

У тривозі був віщий курган,
вгамувати не міг
довго душу гарячу,
І полин сивим, рваним погруддям
на зламані квіти
ще низько хиливсь.


Степ не встиг вшанувати орлів,
за їх відданість,
мужність та вдачу,
як вони, далі, в путь свій,
високо в зеніт
над буттям вознеслись.
Орли в парі летять.
Чутно клич -
гордий виклик свободи.
Знову й знов надихає їм степ,
співчуває довірлива,
рідна земля.
Сталось так, що вони
у продовження свого
орлиного роду
Можуть мати лиш раз у два літа
і сумісне гніздо,
й пташенятко-орля.
Якщо жар і наснагу орлів гасять іній,
дощі та тумани,
А зоря барви літа
ховає у кригу озер
й Придінцевих криниць,
Вони, горді, летять в чужину,
за моря, десь в піски
чи пекучі савани,
І сприймають з їх сонця тепло,
а натхнення і велич -
від левів й левиць.
III
Навесні їх очікує степ...
Я ж в місцях рідних,
наче чужинець.
Де рідня була – холод,
із руїн пустирі,
бездоріжжя й хрести.

Славу й гідність батьків,
пісню-серця їх
щедрий гостинець

Я забув, син невдячний,
зневірив, безтурботний,
не зміг зберегти.


Що ж, тепер вгомонюсь,
почну збіжжя
на нивці збирати,
І, як мама навчали,
вінком із волошок
край межі обів’ю.
Де садок був колись
й бите скло
від батьківської хати,

Побудую надійну домівку
нову і гостинну,
ласкаву сім'ю.
Господиня майбутня моя, -
у степах дивні є
синьоокі красуні,
Наспіває пісень, щоб і я
пригадав із родинного
лагідне щось.
Вірю, що вже тоді завітають
до нас задушевні свята
й возвеличенні будні,
Заживемо щасливо ми так,
як нікому в степах
до цих пір не жилось.
Любі сестри й брати,
що шукав безліч літ
і, непізнаних, визнав,
До світлиць увійдуть гомінкими...
І вишні, не дикі вже,
Всі ураз зацвітуть.
Дужі, грізні орли, -
животворча надія
сумної Вітчизни,
Силу крил малим дітям,
що будуть між нами,
немов дар віддадуть.
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • Пам’яті Василя Стуса
  • ВАСИЛЬ СТУС: СЕРЦЕ І СЛОВО, ПРОШНУРОВАНІ КОЛЮЧИМ ДРОТОМ…
  • ПЕРЕДРІЗДВЯНА МОЛИТВА
  • Повернення
  • Клепала смерть косу...


  • Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Август 2019    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031 

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2013. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.