ДВОМОВНІСТЬ

ДВОМОВНІСТЬ
Костенко Геннадій (Юрій Ош),
м. Суми

ДВОМОВНІСТЬ


Мене картають за двомовність:
з чужою мовою я ніби змовник…
Дебело мовите, викривачі –
туземці дикі чи позивачі…
А я кружляв по всьому світу,
і мова сіялась крізь сито
чужої мови… І все ж таки
зберіг я мови рідної ростки.
Так дай мені, Святий Всевишній,
хоч трохи сил моїх колишніх,
отих ростків безцінний скарб
перетворився щоб на сад.
…Насамкінець скажу одне:
у цім питанні головне –
не скільки мов я знаю,
а скільки в серці маю.
У мене ж серце, безумовно,
завжди було лиш одномовне.

СЛОВО

Чи українець я, чи ні?..
Оце сиджу собі й гадаю:
слова неначебто мені
не йдуть на пам’ять… чом – не знаю…
Та знаєш… знаєш, друже мій,
як бідувала наша мова,
а ми були байдужими
до свого батьківського слова.
Бувало, мовить, сміючись,
і зарегочуть всі навколо,
Вітчизни слово голос чийсь,
і упаде воно додолу.
І ти сміявся, як усі,
ніде не дінеш правду голу:
мов з глузду з’їхали усі –
не підіймали слово з долу.
А слово те жило між нас,
жила і Ти, о рідна мово!
і піднімалось раз у раз
землі батьків велике слово.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Хоч важко, важко надолужити
все, що розгублене в століттях,
піднемем слово, друже мій,
на перехресті лихоліття.

ГРІХ

...И я писал когда-то в школе,
что русский – мой язык родной,
как будто я по чьей-то воле
был россиянин коренной.
…………………………………..
Давно уже на строках узких,
как было в детстве, не пишу,
но всё же… думаю по-русски
и этим издавна грешу…
Так что же, грех мой пред Отчизной
пленённым разумом назвать,
нести безропотно по жизни
и по наследству передать?..
Та годі, я гріха ніколи
своїй дитині не бажав,
тому віддам її до школи,
Вітчизни гомін де б лунав.
Хай слуха змалку щирим серцем
слова великі і малі,
не почуває іноземцем
себе на батьківській землі.
…Моє блакитне сяє небо,
під ним живе моя сім’я,
і мов чужих мені не треба,
коли є рідна і своя!

СЛОВО

Слово – це зброя,
а не липовий мед:
і від того перо я
називаю – мій кулемет.

СЛОВО

Неосторожно брошенное слово –
как лист осенний на ветру:
сказал – и полетело бестолково
покрасоваться на миру…
Но может это слово бумерангом,
гласит так книга бытия,
порой того жестоко в сердце ранить,
его кто выбросил шутя.

ЯЗЫК

Язык имеет в нашей жизни
большую значимость всегда.
Он говорит, какой отчизны
мы с вами дети, господа.
Так пусть звучат живым оркестром
все языки земных дорог,
но… дирижирует маэстро
всесильный Бог – любви залог.





Комментарии 1

gavinatenciodi
gavinatenciodi от 15 октября 2012 09:37
цікаво
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.