Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

Зблиски Поэзия |
Тамара Севернюк
Зблиски


Так тихо до тебе душа прийшла,
Тихесенько, та — навіки.
*
Не збілить втрата холодом чоло,
Бо що було, то все було — тепло.
*
Ми не навчені дихати.
Нема на чому вчитися...
*
Не губи голови перед тим, що — нетлінне,
Та не бійся упасти перед ним — на коліна.
*
Ох не однаково сумуємо всі ми
В години світла, сутінок, пітьми...
*
Хай заздрить нам і зірочка за склом,
Бо в серці — злам, але не злом, не злом...
*
Такі бліді міражні кольори,
А найдорожче тільки ними сяє...
*
Кімната. Стіни. Тінь. Тінь небуття.
А це — портрет. Одне живе життя.
*
Стемніло...
Божеволієм поволі ми
Без Мордовії, без Колими...
*
Була стара мета, не та було дороги,
Тепер дорога є — мета кудись пішла...
*
Преса:
Яку газету не візьмеш —
Одне і те ж, одне і те ж...
*
Кадр відродження:
Усі живі старики приходять на цвинтар
І заздрять — мертвим...
*
«На прю! На прю!»
А по злагоду — куди?
А за порозумінням — до кого?
*
Копи тебе гнів запалить,
Сядь і скажи собі: «Ви...»
*
Відносний привілей:
Ніхто не думає, де я,
Як я не думаю, де — хто...
*
Шукала слів. Знайшла мовчання.
А істина була між ними...
*
Небесний ранок. Сонце грає.
13 градусів тепла...
*
Дерево зрізане.
Пень засох.
Звідки ж тіні гілчасті?
*
Купити за гроші красу —
Однако, що випити море...
*
Латаття ряхтить сріблисте.
О, Боже!
Невже я вдома?
*
Волошки стоять на вікні —
І дихає в хаті поле...
*
Ці руки неприрученням хворіють,
І їм про вічність думати не страшно
*
А тих, що гідні чистої молитви,
На стертих сходах бачить тільки гріх...
*
Тоненький звук розбитого спомину
«Чому ти не світиш моїм очам?..»
*
Осінь позіхнула. Вітер остовпів:
І оце — пожежа?
Нудно, та хитро потягло димком..
*
Злякались трави пневмонії
І заховалися в твій шарф.
*
Ходила містом.
Заглядала в кожну підворітню.
Занотовувала почуття:
Доторк, надбання, втрати...
Знову: доторк, надбання...
І — по колу, по колу, по колу...
Хотілося кривизни.
*
Дивилася ті акварелі,
І в душі світав туманець ладану...
*
Цей вечір — для сіяння матіоли,
Ці сутінки — для найсолодших дум.
*
У церкві пахло м'ятою
І розкушеним воском перестиглого агрусу...
*
Я сьогодні зайшла в художній салон:
Ця картина не куплена.
Ніяк не продається.
Слава Богу —
Ще буде на що дивитися завтра...
*
Минуле заспокоїть, наче сон,
Та як у сні прокинути минуле?
*
У долонях пізнього тепла
Юний сніг прикинувся печаллю...
*
Стих Ваш голос,
І в кімнаті почали сходити квіти...
*
Сніг летить і тане. Як — життя.
*
Кому поставити свічу
За те, що ми ще не в прощанні?
*
Перша зустріч — це вже крок до розлуки.
*
Спочатку було Слово,
В кінці було Мовчання,
А загадка між ними
Назвалася — Життям.
*
Витік пісок. А годинник іде.
Прожито невидимі весни, літа, осені.
Зрима тільки зима. Вона — нескінченна.
*
Так довго чекалося зливи,
Що крапля одна обпекла.
*
У щастя — запах осені.
*
Вони стояли, сиділи, лежали в травах.
Трави росли, дозрівали, осипалися.
Тоді вони йшли через дим...
*
Гріх завжди шукає святих...
*
Ви — мій зелений листопад,
А правда, виявляється, дуже гарна...
*
Марнота в'яне, опадає.
Ікона — світиться в кутку...
*
Клацнула трубка. Закрутився шнур.
Крізь пустелю випадкової тиші
Перебігло уявне життя.
О, всесильні міражі близькості...
*
За вікнами пливе поволі час,
Як перехожі у осінніх пальтах...
*
Сколихнувся і застиг зелений галас.
Тихі висі... Обіймися і неси.
*
В лісі спав солоний подих чебрецю.
*
Вечірнє світло гасить денну втому.
*
Раптом обличчя твоє поясніло,
Тінь світляна перебігла устами.
Крила майнули над двором церковним.
Я озирнулася:
Скошене сіно сивий згрібав чоловік.
*
Втрата.
Стерпли вітри. Сполотніла весна.
Слово згубило голос.
*
А над лісом — стільки безмежу й лазурі,
А на пальцях — так пречисто від роси...
*
Серце слабке, але пам'ять міцна:
Не відбринить перетята струна...
*
І ти життям струні дай горду мову,
Як дихання життю земля передає...
*
Безкровні залишки краси
Забиті в мрії ілюзорні...
*
Це боляче було — на струни кидать душу
Й до світу промовлять порізами її...
*
Біжать за нами сутінки услід.
Благословен світанний обрис літ...
*
Нащо кличеш мене,
Як в очах твоїх порожньо й темно?
Чом в ту темінь пусту
Так вдивляється відгук сліпий?
*
Десь іздалеку — дзвін,
Сонце полудень перепалило.
Мерзнуть руки мої,
Безпритульні обійми тремтять...
*
Цілу ніч не вгавав цвіркун,
Ця розпука тяглась так довго,
Що на зустріч не стало сил...
*
Місяць промінь зламав об скло,
Темінь впала на гострий шпичок.
Серце скинулось: — Де ти? З ким?..
*
Пальці сплелись, як віти,
З яких облетіло літо...
*
Ніч берега, ранок ріки...
Далі — самотня свобода
*
В житті багато чудес.
Здається, упав і летиш в провалля.
Виявляється — ти просто летиш,
І це зветься — дотик...
*
Через дощі, листопади, морози
Котиться колесо вічного воза.
*
А я благаю Бога лиш про те,
Щоб залишив святим моє святе.
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • Переклад з російської. Марина Цвєтаєва
  • Зблиски
  • ИНТЕРЛИТ. Международный литературный клуб
  • Поезії


  • Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Февраль 2020    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    242526272829 

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Мегалит


    Лиterra


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    25 февраля 2020
    СОNТRА SРЕМ SРЕRО!

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2019. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.