Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

Уривки зі збірки "Рівнодення" Поэзия |
Пам*яті Івана Низового - Уривки з його збірки “Рівнодення”

Я весь озвучений Донбасом!…
В мені живуть його роки
Минулі, нинішні й майбутні.
Гудуть заводи щирим басом,
Хлюпоче течія ріки.

А десь ще й перепел у полі.
І над люцерною – бджола,
І на околиці села
Шумлять замріяні тополі.
Звучить Донбас!

Краса Донбасу не вражає зір –
Її дано збагнути не одразу.
Її не втиснути в банальну фразу,
Не зміряти шкалою звичних мір.

В дорогах, що не видно їм кінця,
В людських діяннях, що нема їм краю…
Донбас – листок на гілочці Дінця,
Донбасові навіки присягаю!

У вікна мої
Заглядають заводи.
Вітаються вранці
Бадьорим басом.
І я вже знаю:
Не буде негоди
Сьогодні над рідним
Моїм Донбасом.

… Та враз потемніє
Моя світлиця,
Захолодніє під серцем
Крига:
Знов стукає в шибку
Заморська птиця –
Затмарені очі,
Обпалені крила…

І сіль і сльози.
І слово щире
І вічне джерело снаги…
Це лиш куточок Батьківщини.
Але який він дорогий!

Не поспішай, не поспішай.
І ти надвоє не ділися.
Неврівноважена душа:
Оце – любов.
А це – ненависть…
Любов мільйони обійма!
А про ненависть
Грішно навіть.
І подумки,
Її нема!

… Моя рука твою ніжніш тримає,
І слово, ніби яблуко в садах,
Повите осінню, поволі доспіває
І тихо завмирає на вустах…

Цвітуть літа, немов жита,-
Літа, прожиті недаремно.
Літа, зелені мов дерева.
З яких весна не обліта.

Найвище право – жить відверто
Серед людей на видноті,
Й з високим іменем померти
На безіменній висоті.
Померти й знову відродитись
В піснях, у помислах, в синах.
Вітчизні вічно колоситись
На чесних наших іменах.

Пора не суму – підсумків пора,
Спокійна осінь. Прочитай ізнову
Усе, що вийшло з-під твого пера.
Зверни увагу не лише на мову -
На стиль і форму. Пильно подивись
В свої сліди, у вчинки. Ще не пізно
Нести суттєву правку. На колись
Не залишай, щоб не жаліти слізно.
Що влітку не довершив – доверши.
Погідна днина стане при нагоді.
А прикладом – довершення в природі,
Яка одвіку прагне до вершин.

А вуста мої, наче земля кам*яниста.
Вже не хочуть родити ліричних блаватів…

Упав…
А пісня лебедина,
Порвавши плетиво дротів,
Уже над цілим світом лине
На неймовірній висоті.

До нього – тільки з чистими думками.
До нього – тільки з чесними руками…
Не за роками він,
Не за віками.
Не за громаддям золотої брами –
Він з нами під живими прапорами,
Він завжди з нами.

Ключевые теги: Іван Низовий
 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • Три слова: «Ще не вмерла...» і народ.
  • МАТЕРИК МАТЕРИНСЬКОГО СЕРЦЯ
  • Какая-то лирика
  • Театр боли
  • Про Публику, обреченных поэтов и паранойю


  • Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Март 2019    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    17 марта 2019
    Лирика

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2013. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.