Не ждіть

Як багато не сказано мамі
Найніжніших і теплих слів.
А тепер безконечність печалі
Оселилася в серці моїм.

Все здається, що мама вийшла
До сусідки, а може - по хліб.
У вікно стука мамина вишня
І шепоче: "Даремно. Не ждіть...".<!--/e587206daa43ba21a207f42d5699f195--> <!--/39226f2b450336b51f455114eb8639ba--> <!--/e43b810d41071a22cf6e41e4c5bab81c--> <!--/6c4127606bafe003ab0a6c65b1673fd4-->

Новость отредактировал: Оля888888 - 24 января 2011
Причина: удалить

Комментарии 1

Белая Снежана
Белая Снежана от 8 января 2011 11:33
Прекрасний вірш! Це правда, мама - є нешою самою найкращою подругою, яка ніколи не зрадить... Скільки ніжних слів вона заслужила, та в фіналі вони залишаються не сказаними. Чому? Гордість? Ні, скоріш проблема з нами самими...




Снежана, ты права - твой дружеский упрёк справедлив. Подсказки, порой
бывает, нужны; главное, вовремя сказанные, и, конечно же, на тёплой ноте,
по-доброму. С уважением к обоим, А. Е.
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.