З циклу "ПРОРОСТАННЯ КРІЗЬ ПОПІЛ"

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, класик сучасної української поезії.

 

З циклу „ПРОРОСТАННЯ КРІЗЬ ПОПІЛ"

 

                            ДРЕВНИЙ ЕГИПЕТ:

 ПОУЧЕНИЕ МУДРЕЦА АХТОЯ СЫНА ДУАУ,                                    

                         СВОЕМУ СЫНУ ПЕПИ.

 

                     (Текст на древнем папирусе)

 

,,Обрати же сердце своё к книгам. Нет ничего лучше книги. О, если бы  я мог заставить себя полюбить книги больше, чем твою мать, если бы я мог показать тебе их красоты! Лучше быть писцом, чем кем-либо иным. Когда писец ещё дитя, уже все приветствуют его…"

 

  КНИГА: Японська класична поезія, переклад з японської, передмова                                І. П. Бондаренка, Харків, ,,Фоліо", 2007, стор. 4-5.

 

   „Японія – це єдина країна в світі, в історії якої існувало міністерство поезії, а саме ним стала створена 951 року при імператорському дворі Японії ,,Пісенна палата", чиновники якої займалися збиранням і переписуванням кращих віршів, надісланих до столиці з усіх куточків країни, організацією поетичних конкурсів і укладанням офіційних поетичних антологій.

 

   Японія – це країна, де при імператорському дворі серед місцевої знаті, на відміну від тієї ж середньовічної Європи, протягом кількох століть популярними були не рицарські, а саме поетичні конкурси, так звані ,,ута-авасе", переможці яких, окрім слави й уваги з боку шляхетних дам, нагороджувалися високими державними чинами, достроковим просуванням по службі тощо.

 

   Японія – це країна, де в VIII– XIIстоліттях конкурсний іспит для претендентів   на будь-яку державну посаду при імператорському дворі або в провінції обов’язково передбачав теоретичне питання з китайської чи японської поетики, а також написання кандидатом на вакантну посаду власного вірша на запропоновану тему."

 

 

УКРАЇНА, ХХІ століття.

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, ПОЕТ:

 

                    КНИГА

 

                          З

                      циклу

   „Проростання крізь попіл"

 

...Книгу убивають з револьверів,

Книгу убивають з автоматів,

Книгу убивають з кулеметів,

Книгу убивають з вогнеметів,

Книгу убивають з інтернетів,

Книгу беруть на вила

І вергають до вигрібної ями,

А вона, потрібна всім, –  живе…

І буде жити – 

               доки існуватиме

                                    Людство…

 

07.10.2012р.

 

                         БАЛАДА

        ПРО КАРЛИЦЮ В СНІГАХ

 

…Сім’я без Господа – лукавства чаша,

Сім’я без Книги – хлів, а не сім’я… 

Вітчизна це не лише коням паша – 

Самодостатність ваша і моя…

Сім’я без Господа – німа святиня,

Куди із нею, як душа – зла тля?

При ній поводарем сліпа гординя,

Що чорних серцем горем звеселя…

Сім’я без Господа – це хижі пальці,

Які стискають і гребуть своє…

Такі, зачаті скверною, зухвальці

Не знають Бога – в них пітьма жиє…

А у пітьми, вважай, свої закони,

А у пітьми – катмає радощíв…

У серці болю не висять ікони,

Не чуть ні соловейка, ні хрущів…

Сім’я без Господа – чорніша ночі,

Сім’я без Книги – карлиця в снігах…

Хто їй розкриє напівмертві очі,

Хто втримає на зболених ногах?..

 

11.03.2012р.

 

                НА ЦВИНТАРІ 

            МОВНИХ ІЛЮЗІЙ

 

           Український сектор

 

…Душа в обороні мови

Зневажена в сітях змови…

Знов годі чекать підпомочі – 

На кресах вся влада в немочі…

Знов мова, скарбниця людства,

Щось лизька, мов киця з блюдця…

А де ж її орлі обрії?

Стоптали зайди недобрії:

В часи лихої навали

Збезчестили, звоювали…

А що по кутках лишилося,

Духовно не оросилося – 

Поникло, пощезло, згинуло,

Од серця турбот одринуло…

Шукай тепер вітра в полі:

Ні мови, ні правди, ні волі…

…Злі тіні в театрі абсурду

Авторизують міф з урду…

 

06.11.2011р.

м. Січеслав.

 

         СЛОВА З ДАЛЕКОГО БЕРЕГА

 

…Слова – знесилені, слова – знеможені,

І, все ж, усміхнені і, все ж, примножені…

Слова – сполинілі, в ніч потолочені,

До лук сіделечних в дощ приторочені…

Слова – порубані, за гріх покарані

І, все ж, невичахлі при чорнім карканні…

Слова – калинові, не позолочені,

Доньцí в три посаги в снах напророчені…

Слова – катовані й розконвойовані,

Для звироднілих зайд геть табуйовані…

Слова – пригнічені і розпрозорені,

В росі любистковій добром озорені…

Слова – заквітчані, незаболочені,

Всевишнім з пранебес нам напророчені…

Слова – барвінкові, слова – кармінові,

В заставу віддані псу й нафталінові…

Слова матусеньки й рідного батечка – 

З часів, як мова ще була не в горлі затичка…

 

13.03.2013р.

 

              БАЛАДА

                  ПРО 

     СВІТАНОК ДУШІ

 

…Книга – душі світанок,

Ви не згодні хіба?

Книга – високий ґанок,

Безкнижжя – лихо, ганьба…

Книга – колиска роду,

Книга – псалом душі…

В книзі шукають вроду

І мужність справжні мужі…

Шукають, а чи знаходять?

Все залежить від тих,

Хто сповна верховодять

В руднях слів золотих…

Книга – не є провінція,

Книга – ста спраг столиця…

Книга – ґротеск і ґрація,

І розвеснені лиця…

Знайся із нею штивно,

Проникай в її Суть…

…І не люби фіктивно

Слів, що вічність пасуть…

 

12.11.2012р.

 

      БАЛАДА ПРО КНИЖКУ

 

…Книжка – найбільша політика,

Царює в ній кожна літерка:

Велика і геть мала 

Постали супроти зла…

Хоч родом вона з будення,

Та є джерелом натхнення…

Чоло над нею схиляється,

І темрява просвітляється…

Книжка – свята, як неня,

Сяйва живого жменя…

Вітчизна вона й держава,

І правдонька неіржава…

Книжка – донька сумління,

Що їй вогонь і тління?

Книжка – держава духу,

Май її в щастя й скруху,

Брудом не оскверни,

В світ людей поверни…

Книжка – і цвіт, і плід,

І крізь пітьму болід…

Май її при собі

І знайдеш своє, дастьбі…

 

06.10.2012р.

 

                    БАЛАДА 

        ПІЗНАВАННЯ СВІТУ

 

…Сьогодні – епоха сексу,

Сьогодні – епоха злоби…

Вам чаю, кохана, кексу,

Намилить чи змити лобик?

Сьогодні – епоха блуду,

І виродження, і – долярів…

На вулицях – уйма люду,

А я – іду до школярів

Читати вірші про ніжність,

А я – проминаю ружі…

У них є натяк на іншість,

І цим вони, знаю, дужі…

Сьогодні – епоха дзвонів,

Їх більше вже не скидають…

І знов з церковних амвонів

Віру заповідають…

Я вірю в промисел божий,

Я вірю в душу людини…

Я – в творчий промисел вхожий,

Щоб світ пізнать з середини…

 

08.10.2012р.

 

                                 БАЛАДА 

            ПРО ВИСОКІСТЬ ПОРИВАНЬ

 

                                 Конспект

           виступу в бібліотеці для юнацтва

 

…Юні мої читачі з прищиками на лобі,

Нищити їх вночі й ваше сьогодні гобі?

Бачу, що підросли, вірю, що – набагато,

З казки ж не відбули – там ще ярке багаття…

Хмиз в околах тріщить, полум’я – попід хмари,

Десь ховрашок пищить, сняться йому кошмари?

Але не в цім біда, але не в цім проблема:

Грає кров молода, що – фантастичніш Лема…

Що лиш не уяви, все вам під силу, справді,

З повноголось трави як не всміхнутись правді?

Навіть, якщо вона в жодному сні не шлюблена,

Навіть, якщо війна, а молода – не люблена…

Юні мої читачі, майже уже дорослі,

Білочку на плечі винесіть з літорόслі…

Тільки – не в холоди, тільки – не на морози,

І не топчіть сліди з лірики в морок прози…

Ну, хоча б до пори, ну, хоча б, як калина

Вийде з чужої гри там, де пісок і глина…

Не переймайтесь злом, не культивуйте втому,

Заздрість – в металолом! Мир вашому дому!..

 

25.09.2011р.

м. Січеслав.

 

               ЗАНОВО ЖИВІ

 

   Ненадовго уникаючи присвят

 

…В нашім краї дехто з вчителів

Насобачився на плетенні брилів…

І така пішла торгівля славна,

Та чому ж зітхає Ярославна?

Чи не тому, що палкі натури

Зрадили канон літератури?

Чи не тому, що пішли в аґенти

Деґрадовані інтеліґенти?..

Що їм той Шевченко, що – Франко?

Розкріпачує їх душ Шарко…

…Є в нас в краї й славні душові,

З них виходять заново живі…

 

07.03.2015р.,

м. Січеслав.

 

                       * * *

 

…І вже література – сувенір,

Який несуть у мишачих сто нір,

І там із нею бавляться драстично:

Не кожна книжка совісті дотична…

І вже література – цуценя,

Яке біжить по стернях навмання:

За вухо візьме хто, того й воно,

А де ж поем настояне вино,

Яке хмелить і душі, і серця,

Яке бентежить сина і вітця,

Яке з сусідом варто розділить

І на скатéрку білу не пролить?

Нема такої… Здиміла і – квит,

Збіднивши суть Оксан, Петрів, Улит,

Які зі школи – у глибінь життя,

Не відаючи, як там до пуття,

Бо не читали класиків і тих,

Які ніц не нагадують святих,

А творять кожну невідцвітну мить

Красу, яку туманами не вмить,

Не запродáть, у найми не віддать

І, певна річ, за гріш не відридать…

А вам література – сувенір?

А ви її – з душі, на псів манір?

А ви її в мішок і на торжок,

Де з лівером ґаздує пиріжок…

 

11.10.2012р.

 

         П’ЯТА КОЛОНА

 

…У школах – не хочуть книг:

Для всіх – визначальні гроші…

Банкрути душ, темінь в них,

Безликі, мов пси з пороші…

Втрачаючи читача,

Втрачаємо й Батьківщину…

Облуда, щит без меча,

Навік недостойна чину…

У школах – не хочуть книг,

Начальнички – сірі миші…

Що візьмеш сьогодні з них?

Снують собі дрібно в тиші…

А тиша – як грім: війна

Переступає пороги…

І книжка, що совість зна,

Йде в пітьмище, за відроги…

Батьки, безталання мучні,

До книги глухі й німі…

Сліпими ростуть їх учні

В бездуховній тюрмі…

Таких я – не поважаю,

Та книги – дарую: хай…

В проблеми їхні в’їжджаю:

Світ – здиблений вертухай…

Кому це потрібно? Знаю!

Безликості в бузині…

…У слово на дно пірнаю,

А дні – мертводухі пні…

І що ж сурмачі бравади?

І що ж достойні пани?

Сидять на покуті в зради,

Навиворіт їх штани…

 

16.10.2014р.,

м. Січеслав.

                       * * *

 

…П’ята колона сьогодні на марші,

П’ята колона – не спить, не дріма…

Наміри має союзні, монарші?

За булаву в неї морок, пітьма…

 

26.07.2014р.

 

                      БАЛАДА 

  ДЛЯ ЗВИРОДНІЛИХ ДУХОМ

 

                        З циклу   

„Кайлування ницості й блюзнірства"

 

…Тупі ще й темні, темні ще й тупі,

А може, просто-напросто сліпі

Сучасники мої з тих вчителів,

Які не виснували щем жалів?

Їх марно вже високих слів навчить,

А надто – в таїні таїн спочить…

В тій таїні, що Богом нам дана

На кресах, де клопочеться війна…

Тупі ще й темні, темні ще й тупі,

На розвидень високих дум скупі…

Я бачив їх, я їх навчав балад,

Але навчання не пішло на лад:

Чи то були на благодать слабі?

Чи то не мали Господа в собі?

Ніхто їх не провів у Суть, ніхто,

І навіть учні їх – бійці з АТО…

Як їм сказати: вірш – не хижий пес,

А надто, як дарований з небес?

Як їм сказати: вірш – з тих янголíв,

Чий Дух за всіх за вас перехворів,

А вийшовши на берег почуттів,

Зійшов на хрест за провесінь життів,

Які Господь землі подарував,

Коли при Слові Честі гарував?

Тупі ще й темні… Приску б вам в чоло!

Це ж стільки вас в пітьму перетекло!

Колись я вас і славив, і – любив,

А нині – сам же вас і поганьбив:

За те, що гріх ваш – золотий тілець…

Ви – пастухи олжі! І хай вам грець!..

 

01.04.2015р.,

м. Січеслав

 

                             БАЛАДА 

          СТРАШНИХ ОБІЦЯНОК

 

                                                                             Галі

 

…Ми живемо на лезі ножа,

Вітчизна сьогоднішня нам чужа…

Більше того, щоб не сказать, ворожа:

На кожнім кроці блок-пост, сторожа…

До нас, що мають причетність до книжки,

Презирство – мало як не до ханижки:

В суспільстві, де книга давно не в повазі,

Інші цінності на слуху, на увазі…

В державі виродків і пацюків

До зерня – байдужі, чемні – до остюків…

Так повелось ще з ординських літ:

Безчестя моцює на хвилях пліт…

І навіть, як він в пітьмі розпадеться,

Не страшно: новий раритет знайдéться…

Ми живемо, мовби й не живемо,

Досади хміль дражливо п’ємо…

На що чекаєм? На хресний хід?

Мертві з трунм обіцяли ягíд…

 

07.08.2013р.

                     * * *

 

…Ви збороли гідру, демократи?

А які в вас ціни на житло?

На права і правду вам начхати,

Гроші – ваше вічне толокно…

Ви свої наповнили кишені?

А тепер що маєте сказать?

Помогли ви Євтушенку Жені

В час нещастя вену пережать?..

Ну, нехай не Жені, а Миколі

Вінграновському – збороть жалі?

Рухи ваші в бік наш надто кволі,

Допомоги? Немічні, малі!..

Я в „проблеми" ваші не вникаю,

Пенсійку свою вам віддаю…

Вип’ємо за це бокал „токаю"?

Вибачайте, з гідрою – не п’ю…

Від книжок мене ви відлучили,

Більше того – вкрали тиражі…

…А з екранів пси медоточиві

Ллють багно, настояне на лжі…

Ваші, тричі грьобані, чекісти

Вербувати затялись мене…

Все іде в них в хід: бомжі, баптисти,

Схоже, що небесне і земне…

Аж на самий верх доповідають,

Буцімто устої всі трясу…

Так за олігархами ридають,

Мов та комарня, що п’є росу…

Ви збороли гідру, демократи?

А хіба не гідра ви самі?

Знов зібрались, вкотре, в карти грати,

А що ж очі? Мацалки кумі?..

…Скоро й вашій владі доведеться

Мити ноги в калічній сльозі…

…Скоро-скоро світ ваш западеться

В болю і зневіри на межі…

 

26.11.2015р.

 

 

                   * * *

 

…Підступн

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.