З книжки "ДОЩ НАД ПУСТЕЛЕЮ"

                                                                         Сучасна українська класика

 

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнродної літературної премії

імені Шота Руставелі (2012)

 

З книжки „ДОЩ НАД ПУСТЕЛЕЮ“

 

                     * * *

…В Україні вбивають поетів,

В Україні вбивають, вбивають…

В час падінь, а не злетів, не злетів

Вбивці фаховості набувають…

 

23.01.2011р.

 

                  * * *

…Чекісти вбивають поетів

За те, що вони – українці

А світ на це – з-під лорнетів,

А світ вглибає в червінці…

Чекісти вбивать втомились,

Росою смертною вмились –

І знову вбивать, вбивати:

Так їх вчили тривати…

От вони і тривають –

Плацдарм безчестя тримають…

В мавзерах куль не бракує:

Чекістська челядь банкує

 

23.01.2011р.

 

                                 * * *

…В Луганську, в квартирі письменника С.,

                                щоб їм ні стати, ні сісти,

Червоні, виконуючи вирок охранки,

                                труїли мене чекісти…

Але янгол-охоронець до приписів божих

                                поставився досить ревно:

Хоч як не старались убивці у шатах цивільних,

                                отруту тоді зіпсували даремно…

Сексот, що брав участь у злочині цім, засвітивсь, мов

                                щербатий горіх на святковій ялинці…

У жертву його промислово приніс, помолившись під ніс,

                                ортодокс у пенсне й картузі-шестиклинці…

 

07.01.2011р.

 

                      * * *

…В очеретах співала пташечка –

Без імені якась невдашечка…

А щось було у ній таке

Не висповідане, м’яке,

Що захотілося послухать,

Мов дикосій пурхкий понюхать…

В очеретах пливла мелодія,

Мов крізь туман таїнна лодія…

Поволі так, неспішно рухалась,

Немов перста владики слухалась…

В очеретах співала пташечка –

Срібляста голосом, ненашечка…

З яких країв до нас дісталася,

Інформаційна карта склалася

Якась знервована, нерівна:

Очеретяних скрух царівна?..

 

18.03.2011р.

 

                          * * *

                                                  М. Селезньову

 

…Відьмакові важко помирати,

Хоч усім відомо: він – поет…

Все, що в світі вийшло настарати,

Рознесе, розсипе часолет…

Залишившись сам на сам з вовками,

Дотикайсь до всіх святинь, мистецтв…

На ікло – із голими руками?

Вічна каліграфія простецтв!

Але, що подієш, коли – треба,

Але, що подієш, коли – слід:

В кожного – свій жереб просто неба,

Під ногами – свій блакитний лід…

І коли він в сяєві проталин,

І коли він в сутені сум’ять,

Світ живих вітає мертвий Сталін

Концентраками, що в снах димлять…

Відьмакові важко помирати,

Хоч всі знають: він – ще й сталініст…

…Як душа відійде через ґрати,

Прощебече відхідну горніст…

 

12.03.2011р.

 

                          * * *

…Вставай, мій світе, нумо, до роботи,

Ніхто „за так“ не дасть тобі чобόти,

Штани чи сорочину, чи бриля,

Скажи он крукові хоча б „гиля“…

Шугни його з душі, як з осокора,

Сама не щезне рабських днів покора…

Її, як гріх, од серця одведи,

Високість духу в принцип возведи…

Вставай, ну, що ж ти, нумо, не барися,

З думками та ремеслами зберися:

На часі уже більше, ніж пора,

До ґлузду долучати й топора…

 

11.01.2011р.

 

                       * * *

                                                                 І. Д.

 

...Гаряче сонце гоготить і гасне,

Гаряче сонце спалює себе…

Ножаку в його душу чорний гаспид

Ввігнав, немов у цуценя рябе…

Пролита кров не обпекла долоні,

Прокисла кров не втішила жалі…

Лиш запеклась, мов зойк на оболоні

Столезих мальв, що сяяли в імлі…

 

05.03.2011р.

 

                    * * *

                                                    Ю. Буряку

 

…Як він з гармонії втікав,

Касандру-долю матюкав…

Був той, в мережечці, матюк,

Мов з Бажанових риз остюк…

Розчервонілий, ніби хряк,

Він мавсь на півчола добряк…

А інше, творче, півчоло 

Стовідсоткове западло…

Мастак уривчастих аскез

В поезах – ледь не ірокез…

І майже зовсім делавар,

Як святкував убозтв навар…

Як він у класики втікав,

Недопалки в слова втикав…

Чи не тому й вогні димлять,

Що мертві бджоли смирно сплять?..

 

25.03.2011р.

 

                                  * * *

…Демократію „в ручному режимі“

Пропонують бісівщиною одержимі…

Од їхніх зусиль скажених вже скули в народу зводить,

Над урвищем по карнизу

                                           промінчик

                                                              свободи

                                                                             ходить…

 

12.01.2011р.

 

                           * * *

…Десь ми з тобою бачились уже,

Була ти в шубці а чи в негліже…

Не так на мить цю конче вже й важливо –

Погоджуюсь, шляхетна пані зливо…

З небес, з-за хмар, з далекої дороги

Всі твої чари, вчинки, остороги…

Приймаю їх, мов щемно переймаю

По бездоріжжю донечку розмаю…

Десь ми вже, справді, бачились колись,

Вустами в мить несхмарену злились…

Коли ж розскочились, чаклунська хвища

Була ста райдуг і громів найвища…

Вона пройшлась по нас крапчастим сріблом,

Яке і нині в спогадах не здрібло…

Десь ми, говориш, бачились з тобою?

За дощовою синьою габою

На стежечці, що вже звертала з літа…

Була ти – чаша таїнств непролита…

…Тепер зустрілися, а що від того?

Лиш скалки з невцілілого й – святого…

 

18.03.2011р.

                                   * * *

                                                                                      К. Родику

 

…Дорожня карта належної літературної якості

Потребує подекуди чіткості, подекуди – ясності…

І як би не вдобрював хист свій причільний городик,

Без божого промислу в творчості жде недородик…

 

22.01.2011р.

 

                  * * *

…З синім кухликом чаю

Згірклу тугу стрічаю…

Що їй робить зі мною

Дниною неземною?

Поміж зеленим віттям

Дихать спільним повітрям?

В очікуванні веселки,

Вмостившись до карусельки,

Гойдати змерзлу надію,

З якою в снах молодію?

З синім кухликом чаю,

З пастілою на блюдці

Згірклу печаль стрічаю,

Щоб передати Людці…

Людці та ні до чого:

В слові заледве човга,

Здавна себе вважає

Зав. чужим урожаєм…

Людок таких – до біса,

Душі їх зозулясті…

…На лики пада завіса –

Змроки тривкі й гіллясті…

 

11.03.2011р.

                         * * *

…Душа поета в творчім Вавилоні –

Мов пізнє яблуко у Бога на долоні:

Зернятка, що в тугім ядрі рідняться, –

Можливість істини над злом підняться…

 

17.01.2011р.

 

                     * * *

                                      В. Яворівському

 

…І класики скачуть у гречку,

І йдуть на круту суперечку…

І їхні розгонисті лементи

Частенько звучать у парламенті…

Чого їм за нáрід боятись,

Як він розучився сміятись?..

А там, де усмак не сміються,

В кормигу катам продаються…

 

14.03.2011р.

 

                         * * *

…Лакиз, що збичились в літературі,

Звуть просто – заколотники… Вони

Лице своє явили в другім турі,

Як записались в кіш до Сатани…

Усе в них справне – свитки і чобόти,

Шапки, шаблюки, кріси, патронташ…

На чолах – ні завзяття, ні скорботи:
При підлості скарбів таких напташ…

Усі вони – геть на одне обличчя:

Безчесних переплутать – раз та два…

…Продукт столоченого обезличчя

Чола справдешнього не відкрива…

 

07.03.2011р.

                            * * *

                                                 В. Базилевському

 

…Поет шліфує час, як море гальку,

На вічність дивлячись, мов на кульгавку,

Яка, завмерши в чемній непорушності,

Нам демонструє вираз незворушності:

Було так вчора, так будé й сьогодні,

Дарма, що розійшовсь обруч на бодні…

…Кисляк цей не до шмиги Бондаренку*,

Що зуби натрудив при окоренку…

 

10.01.2011р.

 

                                   _________________________________

                                   *Станіслав Бондаренко – автор кількох книжок сумнівної вартості ( прим. ред.-упоряд.)

 

 

                                                   * * *

                                                      В. Жукову,

                                                      О. Жукову

 

…Сини Вітчизни з попелу й пітьми,

Державники з ґротескними грудьми,

Щити й мечі, які при ваших болях,

Іржавіють в безчестях і в неволях…

Вони – раби, вони ганеби свідки,

А ви, посталі з гною, хто і звідки?

Сини Вітчизни з суржика й суріпи,

Чом заховали лик свій серед ріпи,

Щити й мечі зневаживши, мов мітли,

Які обсіли в темряві терміти?..

 

05.03.2011р.

 

                   * * *

…Співала пташка в тернику,

Немов Сивіла…

Бджола купалася в пилку,

Душа говіла…

Співала пташка в туманí,

Геть безборонна…

Ішла на сполох по стерні

Душа бездонна…

Співала пташка в тернику,

О, як співала!..

Печаль оголену, тонку

Переливала…

За самозреченням її

Брело прозріння:

Вірш крізь переліски й гаї

Ніс озаріння…

 

08.02.2011р.

 

                         * * *

…У сірому небі надії нема

На вільну блакить, на крило нерозп’яте…

Блукаючи в зорях, душа крадькома

Завважує знову, в сто перше, в сто п’яте,

Тривожну причетність до віщих джерел,

Які її, грішну, снагою поїли,

З яких і лебідка, і сивий орел

Нічого од слів моїх не утаїли…

 

10.01.2011р.

                           * * *

                                                                   Галі

 

…Я – гість акації, вона хрещена мати

Мого дитинства і моїх світів…

Її галузку честі не зламати,

Якби хто з немічних цього й хотів…

В мені і нині збереглись від неї

Злу непоступливість, хорал словам,

Які зросли на кам’янистім глеї,

Що був плацдармом віщим деревáм…

Я – син акації, її всезрячий учень

І послідовник, і, якщо збагнеш,

Її тривоги тектонічний мучень:

А що? Хіба тривоги обминеш?..

Вони мене такόж не проминали,

Ішли, мов сіроманці назирці…

А я плуганив – то на амонали,

То прямо на червоні прапорці…

Сьогодні світ інакший? Сумніваюсь!

Стою в гостях в акації. Мовчу.

Із мороку, як вперше, пориваюсь,

А неня білу виткала свічу…

 

18.03.2011р.

                      * * *

                                      Люцині Хворост

 

…Щоб захистить Україну в собі,

Треба шляхетність мати:

В радощах, в горі, в щасті й журбі

Крил її не зламати…

 

27.01.2011р.

 

                              * * *

          Как робко ты меня любила, Родина…

                                                       І. Тальков

 

…Як тихо ти мене любила, Матінко,

Проте, спасибі, що ти, все ж, була…

Душі твоєї милосердна маківка

Виводила мій подих з-під ствола…

Вкраїнонько, Вітчизно, Батьківщино,

Матусенько, Молитво На Вустах!

Доріг і дат свята першопричино,

Я, у громах, – твій птах…

 

18.02.2011р.

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.