Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

З книжки "ДОЩ НАД ПУСТЕЛЕЮ" Поэзия |

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

імені Тараса Шевченка (2009)

 

З книжки „ДОЩ НАД ПУСТЕЛЕЮ“

 

                            * * *

 

...Береться на весну, а віршам – не до сну,

А віршам не до сну – душа голосить…

Споживши абияк печаль пісну,

Вона для скрухи струн прозріння просить…

Береться на весну, відходять холоди,

Скресає крига на ставках далеких…

Стоять, мов дирижаблі в снах сади –

Чекають, коли вернуться лелеки…

А їх – нема… Затримують борги,

Які ми в час гордині не сплатили…

Чи то бракує щирості й снаги,

Чи душі в лінощах занапастили?..

Береться на весну…

 

 

         ЧУТТЯ НА ДВОХ

 

                                      Й. Бродському

 

…Рятувати людство пізно,

А Вкраїну, все ж,  можливо

І хоч в душах прісно й пісно,

В серці – не лише дражливо…

Рятувати людство лячно –

Раптом буде все намарно…

Вечір глипа в очі мрячно,

Та в чуттях на двох не хмарно…

Рятувати людство любо,

Як з коханою – в тачанці…

…За пів ніченьки до шлюбу

Жарко маточці й тичинці…

27.04.2011р.

 

      БАЛАДА ЛЕБЕДИНОЇ ПАРИ

 

…Темно в серці,

А було, ще вчора, світло,

Темно в серці,

А було ж – як у раю…

Почуття, яке негадано розквітло,

Нині схоже

На гілляччя кураю…

Куди вітер віднесе

Його від мене,

Неможливо передбачити й ледь-ледь…

Мовлю серцю:

„Не спали чуття знаменне,

Власну зірку з-поміж інших

Не прогледь“…

Темно в серці, а було, ще вчора, світло,

Темно в серці,

А було ж – як у раю…

…Біла з чорним

Лебедоньки на озерці

Надивляють щастя-долю парою

29.03.2011р.

 

                    * * *

                                                          Галі

 

…Цвіт духмяний, меч духовний,

Світ свавільний і гріховний…

Все – як вперше і востаннє,

Світла з мороку постання…

05.04.2011р.

 

                    БАЛАДА

ВІДВЕРТОГО ВИРОДЖЕННЯ

 

…Народ, народжений в печері,

В печеру повертається –

До втіх, до ситої вечері:

За шаблю не хватається…

Він – миролюбний, богочуйний,

То мав колись характер буйний,

То мав колись Вітчизну в душах,

З якою нехристь люд не здужав

Ні на воді, ні при долині,

Та згибіло все в часоплині…

Криниці стали висихати,

Не квітнуть мальви біля хати,

А ті, що з пісні, чорнобривці

Геть витоптали люди й вівці…

Вовки їм творчо помагали:

На матерів – з-за спин плигали…

Лилася кров, земля двигтіла,

Короста з душ ввійшла до тіла…

…Народ, народжений в печері,

Із Богом не вітається,

Не чеше милої кучéрі,

До відьми в хлів мотається…

08.04.2011р.

 

                           * * *

 

…Чарувала Марка мила, чарувала –

З чорним вороном до ранку чаркувала…

Чарувала Марка мила, веселилась –

В полинах із циганином захмелилась…

Чарувала Марка мила, чемна зовні –

Ґаздувала з вовком в скирті: місяць – вповні…

Чарувала Марка мила ще й кохана –

Срібні кулі доправляла до нагана…

Кожна куля мала власну моноґраму:

Мертва мила не вбиралась в чорну раму…

Була хвойда ґонорова ще й весела –

В чужих ліжниках кровинка татусева…

25.04.2011р.

 

                       * * *

                                                      Г. Гарасу

 

…Українську вишивку у світі

Виставив Господь в м’якому світлі:

Без суєт, без зайвих слів, без галасу

Оплески душі – маестро Гарасу…

І сьогодні, в час пітьми і гасел,

Українська вишивка не гасне…

Світло від її нетлінних речень

Постає на рівні самозречень:

Годі там дошукуватись броду,

Де глибинні витоки з народу…

…Українську вишивку у світі

Виставив Талант в живому світлі…

10.04.2011р.

 

              ДРАБИНА В НЕБО,

                           АБО

             БАЛАДА ПРО ІМ’Я,

                   ПОКЛИКАНЕ

   ТВОРИТИ ВЛАСНИЙ БУДЕНЬ

 

…Я був колись маленьким хлопчиком,

Таким собі земним горобчиком…

І що це сталося зі мною?

Заприязнився із маною…

Мана мене вела по стежці

У сорочині при мережці,

Мана поїла й годувала,

Немов до чогось готувала…

Я був горобчиком із тім’ячком,

Гордився змалку власним ім’ячком…

І, сидячи в розгіллі вишень,

Метикував, як скласти віршень…

Слова сміялися, кусалися,

На вервицю чуттів низалися…

І згодом виткали для хлопчика

Судьбу, звільнивши з пут горобчика…

Літа минали, колосилися,

Слова – самі в політ просилися…

І якось в нічку горобину

Я в небо змайстрував драбину…

Але її обсіли круки:

Клювали в тім’я, в очі, в руки,

Один із одним так змагалися,

Немов скарбнички домагалися…

Я ж, м’яко битий ґлуздом в тім’ячко,

Збагнув: тусаються за ім’ячко,

І, якщо вчасно не віддати,

Того й дивись, зашлють в солдати…

Я став думки шеретувати,

Аж гульк – нема чого давати:

Маленьке – в щось перетворилося,

Що згустком болю фосфорилося,

Вулканило, гриміло, кликало,

В ста піднебессях закурликало…

І журавлі, які верталися,

Із ним, як з рівним, привіталися…

Збагнули круки, впиті крівцею:

Ім’я – ні з вовком, ані з вíвцею

В ярах водитися не буде:

У гордокрилих – власний будень

04.04.2011р.

                          

                БАЛАДА

  КЛЕКІТНОГО ЗМІСТУ

 

                        Галині Кириченко

 

…Дорога моя печале,

Слово – ще не відзвучале,

Ще – вулканить, ще в мені

Всі ці ночі, всі ці дні…

Я при ньому – вічний воїн:

Кожен з нас чогось достоїн…

Світ – при плузі, при мечі

Ще й при восковій свічі…

З ним я маю „справи вічні“,

Харалужні ще й двосічні…

Слово – ще в мені, в мені,

Ще противиться мані…

Над чолом у нього – зорі

Та такі ясні, прозорі…

З-попід берега, з-під круч

Котить вічність слів обруч –

Ніби князь, валами ходить,

З військом бесіду заводить:

Щось такеє промовля,

Аж в колисці немовля

Усміхається до світу,

Мов Тарас – до „Заповіту“,

Який дав нам на віки́

З орлекрилої руки…

…Дорога моя печале,

Вмерзло в слово небо чале,

Мов з балади гривані,

Надаровані мені…

Їх згадав я не до дати,

Аргамаків мав гнуздати

Небезпеці ув обхід:

Через вушко голки – хід…

А гніді – в обхід не трусять,

А гніді – лиш прямо мусять,

А гніді – на кулемет,

За яким лежить Ахмет…

…Тут збагни: слова чи коні

Рвуть вудила на припоні?..

07.04.2011р.

 

          В ІМ’Я ЖИТТЯ І ВІРИ…

 

                                                     О. Зінкевичу

 

…У спогадів Данила Шумука

Струна дітклива, зболена, тонка:

Розповідаючи про звагу й втрати,

Як до уваги суть її не брати?

Вона бринить – як серце гомонить,

Дзьобатий крук святе перепинить

Не зміг, не зможе, і у цьому сила

Звитяг, які олжа не підкосила…

У спогадах лицем до людства стали

Літа і дні, що з бою виростали:

З високої посвяти і офіри

Постав їх чин – в ім’я Життя і Віри…

…Читаю спогади… Струни торкаюсь,

Мов з правдочолістю перекликаюсь…

27.03.2011р.

 

                       БАЛАДА

                          ПРО

       ТАРИФ У НЕБІ КНИГИ

 

                               М. Сидоржевському

 

…І книгами маніпулюють,

Як до небес їх апелюють…

А в небі книги – свій тариф,

Доба зняла з секретів гриф,

Аби міг сяйвом володіти,

Серед согбенних – молодіти,

Серед безликості – дерзать,

На шампури слова низать…

А вже опісля, вже опісля,

Чиясь розправить крила пісня,

І ти, власкавивши охранку,

Сокирою освятиш бранку…

Ну, чим, скажіть, не Родіон?

За це тобі – акордеон!

Найвдатнішому із невдах

Карячиться ще й власний дах…

Життя – кипить, життя – триває,

Розкольников – відпочиває,

Сокиру – словом задобря,

Уря йому! Стократ – уря!

Як не уря, тоді – осанна,

На Соловки дорога санна…

Що-що? Катмає Соловків?

Тоді – жмут шерсті з лап вовків…

02.04.2011р.

 

          ПЕС НА ЦИРЛАХ

 

                                     В. Омельченку

 

…Нова доба – з груші верба,

А ти не знав про це хіба?

Не чув, не відав ще й забув:

В охранки псом на цирлах був…

Та чому ж був, коли й тепер

Безликість ницістю підпер…

28.04.2011р.

 

       РАХУБИ ТА ФЕЛІКСИ

 

   Балада на корчах байдужості

 

           Д. Павличку, В. Яворівському

 

…Ми відважно виживаєм,

Владу бидлом називаєм…

А вона ж така привітна,

Наче квітка семицвітна…

Як нам вийти з неґараздів?

Ґлузду не бракує в ґаздів…

Ми до сірості – з мавзером,

А вона: „Ви – в профіль Зеров“…

Ми безгрішно бешкетуєм,

Пляшці з шнапсом салютуєм:

Плечі втиснувши в браваду,

Клянемо зрадливу владу…

Ми в словах – рахуби різні,

В суті ж – Фелікси залізні…

Та хіба тепер до суті?

Лідери – в лакизство взуті:

Геть у кого не впрись оком,

Кожен – скоком-перескоком,

Кожен – зрада, кожен – морок,

Волі б нам, що за два сорок…

05.04.2011р.

 

              СРІБНИЙ ДОЩ

 

                       Етюд

                                               О. Воропаю

 

…Щоб град пшениці не побив,

Я вірш про проскуру різьбив…

До серця слово дотикав –

Найзаповітніше шукав…

…А як потрібне віднайшов,

З-під райдуг срібний дощ пішов…

07.04.2011р.

 

                    МОЛИТВА

                          ДО

            ВІЧНОГО СВІТУ

 

                                                   С. Тихому

 

…Світ людини і природи

Б’є на сполох: недороди!..

Скрізь і всюди, лиш – не в Юди:

Тридцять срібних пішли „в люди“…

Їх стрічають, пригощають,

На ста кафедрах вивчають…

І, сахнувшись каліграфії,

Компілюють моноґрафії…

Добре це? Ні, безумовно:

Дух змізернів невимовно…

Від людини і природи

Щось залежить? Вряди-годи…

Навіть, якщо й не залежить,

Істина в пітьмі не влежить…

Їй – над яром жито жати,

В оптимізм – журу вряджати:

Стоячи на тихій кладці,

Мовити: „Світ – вічний, братці!“…

03.04.2011р.

 

                             СПОВІДЬ

                                ПЕРЕД

          УКРАЇНСЬКОЮ РОДИНОЮ

 

                                                                             Богдані

 

…Я – в глибокій розробці: чекісти, мов мухи,

Упиваються хижо з моїх горя-скрухи…

Я їх бачу й не бачу, а вони – мов шуліки,

Для яких сатана із пітьми везе ліки…

Але їх, що лікуй, а що ні, все – єдино:

Поступ творчий їх тíпа, вкраїнська родино…

Мова рідна для них – що чужинська держава,

Суть Тарасових слів – ірреальна, іржава…

Вони ходять за мною, мов миші чи хряки

В теплі дні і в години холодної мряки…

Я їх бачу й не бачу, та шерех їх – чую,

Як у травах некошених в слові кочую…

Під ногами – злі змії, вужі з їжаками:

Всі запали, що сил, на меди з шуликами…

Я про кожного з них написав би хоч повість,

Та блакить у душі поверта на грозовість…

24.04.2011р.

 

                              СОН

 

            Увертюра квітневої ночі

 

…Ті, з ким не був ніколи „на зв’язку“,

Крізь сон в розмову втягують в’язку…

І я, йдучи ламкими полинами,

Дошукуюся спільності між нами…

Її – нема, та я затявсь: шукаю,

Пригадувать співмовців спонукаю…

Вони ж, у сон вмонтовані нізвідки,

Дилогій моїх зваг смиренні свідки:

Щось – заперечують, щось – пам’ятають,

Немов магічний манускрипт гортають…

11.04.2011р.

 

                ЧУЖІ ДІТИ

 

                     Балада

                        про

   бездуховність за партами

 

                           Л. П. Водоп’яновій

 

…Учителі – не шамани,

Що вони можуть зробить?

Діти ідуть в наркомани

Мороком світло ганьбить…

Школа – опора моралі,

Першооснова в житті…

Звідки ж ці трасові кралі,

Звідки ж каліки круті?

Їх не привчили до книги,

Їм не позичили знань…

Вийшли „на простір“ ханиги –

Тліну і мороку знать…

З виду – мов лялечки гарні,

З виду – міцні деревá…

Чому ж тоді буцегарні

Зло обжива, мов черва?

Чому, Людмило Петрівно,

Вам не пече, не болить?

Стежка не стелеться рівно,

Кактуси б впору полить…

Віра в красиве – зім’ята,

Здана на відкуп олжі…

Школа є тридцять дев’ята,

Діти в ній – болі чужі…

Книга тут зайда з околів,

А не криниченька знань…

Шприцу, бо ж дух обезволів,

Молиться тут наркомань…

Школа, мов калічна кістка,

З мороку в морок веде…

З виду – така собі кізка:

Вовка не видно ніде…

06.04.2011р.

 

            ПІДДОСЛІДНИЙ НАРОД

 

     Балада вітчизняного виродження

 

 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • З книжки "ДОЩ НАД ПУСТЕЛЕЮ"
  • БАЛАДА НЕПОНИКЛИХ СВЯТИНЬ
  • Какая-то лирика
  • Театр боли


  • Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Февраль 2020    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    242526272829 

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Мегалит


    Лиterra


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    16 февраля 2020
    РОЖДЕНИЕ БРАТА
    14 февраля 2020
    Стихи о любви

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2019. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.