Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

Відчиняю легенькі дверцята вірша Поэзия |

Ольги Карташева  пос. Михайловка, Перевальский р-н, ЛНР

 

                     ***

Відчиняю

          легенькі дверцята вірша,

І тихесенько так,

          ледь торкаючись рими,

Таємниче ступаю,

          аж терпне душа

По хореях

           і ямбах отих невловимих.

 

І тамуючи подих,

             прямую туди,

Де діставшись струни

             повнозвучної ліри,

Я сполохаю злісне привиддя біди,

Аби щезло воно

              в неогляднім єфірі.

 

І одразу

          відхлине від серця печаль.

І в пориві натхнення

                 я злину в нірвану…

О, поезіє!

             Твій незбагненний скрижаль

Хай довіку пребуде

              моїм  талісманом!

 

Щоби я не страждала

Й  не виділа тут:

Серед болю й безсилля,–

               врятуй мої крила!

Я без тебе ніколи

                не вирвусь із пут

Тих, що душу мою

                 на відчаї зловила! 

 

ВЕРБА

 

Як страхітлива чорна потороча,

Стоїть верба обвуглена в яру.

На ній пташина гніздитись не хоче,

На ній зайці не шарпають кору.

 

Їй вже давно не боляче й не лячно,

Не дошкуляють шквалисті вітри.

Вряди-годи лиш гайворон закряче

Десь на сухім гіллячі угорі.

 

Стара й похмура, як безкрила птиця,

Вже ні жива, ні мертва –  а стоїть,

Вп’ялась корінням в матінку – землицю,

Та й підпирає небо в скрутну мить.

 

Коли ж снаряди рвуть нещадно в клоччя

Блакитний шовк нажаханих небес,–

Стара верба відчаєно скрегоче,

Випростуючи згар, як чорний хрест.

 

Й благословляє скремсане склепіння

На непохитність, мужність і борню…

Бо із її звитяжного коріння

Вже пнеться парость ніжна крізь стерню!

 

СЕРПЕНЬ

 

Іду по сонцем стомленій землі,

А степ мені аж стелеться під ноги.

Пливуть за обрій сиві ковилі,

Мов полишають потайки розлоги,

 

Що вже пожухлі геть о цій порі

І обтрепали кучері на вітрі.

Десь завмирає жайвір угорі,

Гірчить димами згущене повітря.

 

Тут скрізь панує сталий сухостій.

Нема притулку перекатиполю…

Я вже й сама в цій тузі золотій

Шукаю схову від гіркої долі.

 

Коли любові в серці вже нема,

Усе довкруг – без вартісне й мізерне.

А довго я іду собі сама –

Як по стерні – по цій судьбі химерній.

 

Моя тремка,заблукана душа,

Як те безрадне перекотиполе

Шукає нині прихистку в віршах

Аби хочь віра в серці не схолола.

 

             ***

Я не бачу узбіч.

Я бреду навпрошки, як сліпиця.

І ніколи нікому

Не видам свойого жалю.

Ти не вийдеш навстріч,

Не звелиш ні звернуть, ні спиниться.

 

А мені на землі

Вже не має такого притулку,

Де була б я жадана,

Звільнившись від пут самоти.

Є на світі жалі –

Не відлуння осіннього смутку,

А жага нездоланна

В минуле своє забрести.

 

ОНУЧЕНЬЦІ

 

Чи то весна вповні,

                    чи то дівчинка цвіте?

Чом так вирує нині

                    радість первозданна?

Куди, вітри,

                 ви мою осінь несете?

Я в цій порі лишитись маю,

                             доки й стане

На мою долю світлу

                         тих щасливих літ,

Покіль моє

                 кохане зернятко квітує.

Нехай, онученько,

                     твій дивний первоцвіт

Зелом весіннім

                   моє серденько чарує.

Шануйся, крихітко,

                    бо врода – то вода.

Вона відхлине,

                    а на дні душі людської

Повік не вигасне

                     зірниця золота

Добра й любові –

                     до спокут, до супокою.

Не бійся смутку,

                     він минеться, зачекай!

То все весна,

                     то все ясна її омана.

Цвіти, онученько,

                     і завше пам’ятай:

Я,і з небес

                    тобі зорітиму, кохана.

 

 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • Клод МАККЕЙ* и ТАНЕЦ СВОБОДЫ
  • Лестница
  • Владу Клёну
  • Памяти побратима
  • Зажимая боль в горсти


  • Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Сентябрь 2019    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    30 

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    16 сентября 2019
    Клеветникам России

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2019. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.