Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

ЗАПАЛИ СВІЧКУ! Поэзия |

                                      З А П А Л И   С В І Ч К У !

 

                                                  А вірш стоїть цей без забрала

                                                  І меч крізь морок підійма...

                                                                        Юрій Кириченко

 

Сьогодні, 5 грудня 2018р., виповнюється ТРИ РОКИ, яквбито                           класика сучасної української поезії Юрія Кириченка, як лицаря української честі та гідності, у Дніпропетровську в ніч з четвертого на пʼяте грудня 2015 року.

Вшануймо гідно пам’ять великого українця – Поета, Громадянина, аристократа Духу, творчу Особистість!  

 

 ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Івана Франка (2014)

 

                         БАЛАДА

                                З

                   ПРИСВЯТОЮ

                      ДНІПРОПЕТРОВСЬКИМ

                                    ЧЕКІСТАМ

 

…Коли будете мене вбивати,

Вірш мій буде словом чарувати –

Помаранчевих, блакитно-білих

І таких навіть, як ви, дебілих…

…Коли будете мене вбивати,

Вірш мій буде в пам’ять веслувати…

На жовто-блакитній каравелі

Складе партію любій новелі…

…Коли будете мене вбивати,

Кулі будуть, вірую, не з вати…

Їх свинець в броньовому кожусі

Покладе кінець моїй задусі…

…Відновивши в зорях вдих і видих,

Вип’ю повний келих за ваш виздих…

Р.S.

…Обеліск до пам’ятної дати

Пофарбують Фелікса солдати,

Аби доказати Урусваті,

Що вони ні в чім не винуваті…

 

 

             ПЕРЕХОЖИЙ

 

…В Україні мене не друкують,

І що вони, в біса, думкують?

Чекістські задуми – прахом,

А слово – знову над крахом

В Україні мене катують,

Та вірші – болю вартують…

І хай, хоч мої, хоч – ні,

Мулько їм у труні…

Ніби козак по полю,

Вийдуть вони на волю…

А тільки де вона, Господи?

В’ялять в підвалах гаспиди…

В Україні мене катують, –

Так, мов ягíд куштують:

Кісточку – шлють в зіниці:

Що вже хтиві та ниці…

Але мій зір – не меркне,

Вчуйте це, пані Меркель!..

В Україні жити – що вмерти,

Та я, на нещастя, впертий:

Чуюся на гаразді

Й там, де пекельно й ґазді…

…Я ж на ґазду не схожий:

З присмерку перехожий

 

02.09.2015р.

 

        В ЧАС ГОЛГОФИ

 

…Вірш – як заноза в серці,

Живе – лиш одною помстою…

Так шаленіє в герці,

Що знаю: з ним – і я вистою…

Вірш – пароль в час Голгофи,

Вірш – розірвані пута…

…Десь – клопочуться дрофи,

Десь – шаленіє смута…

Я – роблю своє діло,

Входжу в серпневе полум’я…

Що почуває тіло?

Ніби знявся над терем я…

Ворог – спостерігає,

Ворогу – все цікаво…

Знизу мені моргає:

Просимо вас ласкаво…

Я на його прохання

Маю що відповíсти?

З спрутом – яке кохання?

Ліпше – в снігах відцвíсти…

…Вірш – як заноза в серці,

Живе, як в змроках калина…

…Помста – в німому герці,

П’є туман бадилина…

 

03.08.2015р.

 

                          БАЛАДА

                              ПРО

   ПОСТРАДІАЦІЙНИЙ СИНДРОМ

 

       З циклу „Переродження котів"

 

...Коти, переродившись у слонів,

Виходять на запльований Хрещатик...

Угледівши це, докір занімів,

Відчувши смерть на скрижанілий дотик...

Оце вони, реалії доби,

Оце вони, реалії безчестя...

Що в днях заховано, окрім ганьби?

Душі розіп’ятої безшелестя?

Коти, переродившись у слонів,

Хрещатик не розчавили до щенту,

Лиш овид понад ним геть стуманів,

Це сатана в околах править ренту...

Життя котів, які зросли в слонів,

Поліпшилось не ледь, а навіть дуже...

...Під фейєрверками чумних вогнів

Як поживається вам, віщий вуже?..

 

20.08.2015р.

 

          ОПІР ХИЖОМУ ЗЛУ

 

    У відповідь на погрози СБУ

 

Ви хочете мене убить,

І цим країни честь зганьбить?

Але ж це вже не перший раз,

Як детонує ваш маразм!

Ви хочете мене убить?

Це вам – що келішок надпить…

А якщо є чим закусить,

То не доводиться й просить…

Ви хочете мене убить?

Горілка в горлі зле бульбить…

Коли Ґонґадзе катували,

Ви так собі аплодували…

А потім що? А потім як?

Між трав сховався маніяк…

Ви хочете мене убить?

Невже це вже вам так свербить?

Свербіж непросто вгамувать,

Як і жагу поґлузувать…

Ви хочете мене убить?

А як же ворога любить?

Любить і вірить, і – прощать,

Мов цигарками пригощать…

Ви хочете мене убить?

А що ж мені тоді робить?

Я знаю: ворог слів – це ви,

Десь там, при корінцях трави…

Ви – та плазуюча черва,

Слизькіш якої чи й бува…

Я почерк ваш давно збагнув,

Та в сморід хліву не пірнув:

Там і без мене свинопаси

Міняють совість на лампаси…

А ви… мене… убить?.. овва!

Ґонґадзе пам'ять ще жива…

А я ж йому по крові брат, 

По сумі безневинних втрат…

…Я знаю: ви – давно в труні,

То чи ж боятися мені?..

 

06.09.2015р.

 

                  * * *

 

…Наступа така година,

Коли мовлене – ніщо

Смерть – сваволі середина,

Я в це вникнув, а ви в що?

Наступа така підказка,

Від якої не втекти…

…Перемога чи поразка?

В двох річках одній текти…

Наступа така безодня,

Де не плавають човни…

В Україні чорна сотня

Четвертує без вини…

А парламент, президенти?

Пряні й пещені слова…

…На потребу претендента

Марна місія трива?..

 

23.09.2015р.

 

             БАЛАДА ПРО ВБИВЦЮ СВІТОЧІВ

 

                                                                                                           Є. М.

 

…Він – убивав письменників, точніш, – з його наказу

Вставляли в зашморг і … не схибили ні разу…

Він – убивав письменників і навіть композиторів,

І все зійшло йому в ніч з рук з його кошмарних витворів…

Він убивав письменників – поетів і прозаїків,

А сам – в тіні залишився у плетиві мозаїки…

Він убивав і – убивав, і досі убиває,

А свідків – не було й нема… І гріх його – триває…

Він – всюдисущий, він – мій кат, і що тут говорити?

Він – взяв сваволю напрокат, щоб лжесудьбу творити…

Його я всюди впізнаю: у лишаях з проказою,

Він – блазень… Та печаль мою не обвінча з заразою…

…Він – убивав і убивав… І досі творить лихо,

Але Господь навстріч йому вже меч підводить тихо…

…То буде вирок з вироків, то буде воля неба:

Очищення від виродків – як внутрішня потреба…

 

09.08.2015р.

 

                         * * *

 

…Поети не змагаються з охранкою,

Поети пишуть вірші про вино…

Чекістське зло за траурною рамкою

Смердить, мов тричі гашене вапно…

Поети – сіль землі, що налаштована

На смак овець, верблюдів і людей…

А що невчасно іноді куштована,

То в цім не винен лірик Амадей…

Поети йдуть незнаними дорогами,

Непізнані ніким, вони – ніхто…

І, якщо впали десь, перед відрогами,

Поставить хрест по них лиш дід Пихто…

Але спасибі буде хай і дідові, –

Тому, який книжок їх не читав…

…Митці належать беззавітно світові,

Який розкутість мислі привітав…

 

21.08.2015р.

 

                     * * *

 

…Ви збороли гідру, демократи?

А які в вас ціни на житло?

На права і правду вам начхати,

Гроші – ваше вічне толокно…

Ви свої наповнили кишені?

А тепер що маєте сказать?

Помогли ви Євтушенку Жені

В час нещастя вену пережать?..

Ну, нехай не Жені, а Миколі

Вінграновському – збороть жалі?

Рухи ваші в бік наш надто кволі,

Допомоги? Немічні, малі!..

Я в „проблеми" ваші не вникаю,

Пенсійку свою вам віддаю…

Вип’ємо за це бокал „токаю"?

Вибачайте, з гідрою – не п’ю…

Від книжок мене ви відлучили,

Більше того – вкрали тиражі…

…А з екранів пси медоточиві

Ллють багно, настояне на лжі…

Ваші, тричі грьобані, чекісти

Вербувати затялись мене…

Все іде в них в хід: бомжі, баптисти,

Схоже, що небесне і земне…

Аж на самий верх доповідають,

Буцімто устої всі трясу…

Так за олігархами ридають,

Мов та комарня, що п’є росу…

Ви збороли гідру, демократи?

А хіба не гідра ви самі?

Знов зібрались, вкотре, в карти грати,

А що ж очі? Мацалки кумі?..

…Скоро й вашій владі доведеться

Мити ноги в калічній сльозі…

…Скоро-скоро світ ваш западеться

В болю і зневіри на межі…

 

26.11.2015р.

 

                            * * *                                           

 

…Час учитись прозрівать та бути,

А інакше, хто ми, в суті, є?..

Ми – не брути, душе, ні, не брути,

Світ, я певен, все це визнає…

Час учитись піднімать знамена

Понад зорі, понад німоту…

За Вкраїну – і Трипілля, й Мена,

Я їх чую в ніч оцю святу…

Час червоні скинути ікони,

І на покуть зводити живі…

Але знову пишуть нам закони

Ті, хто ніж тримає в рукаві…

Усвідомте, гнані і голодні:

Україна, в суті, в нас одна…

Як не переможемо сьогодні,

Зімкне знов над нами ніч мана…

Що з маною, кажете, робити?

Голіруч – не взяти, та мені

Бачиться потреба в дзвони бити,

І з сердець викрешувать вогні…

…Хто здолає скопище вороже?

Певно ж, не багамські солов’ї…

…Сходять дні на пси твої, вельможе,

Певен: вирвемо жало в змії!..

 

26.11.2015р.

 

 

 

                   

 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • ЧАС УЧИТИСЬ ПРОЗРІВАТЬ ТА БУТИ!
  • ЧАС УЧИТИСЬ ПРОЗРІВАТЬ ТА БУТИ!
  • ЧАС УЧИТИСЬ ПРОЗРІВАТЬ ТА БУТИ!
  • БАЛАДА ПРО ПОСТРАДІАЦІЙНИЙ СИНДРОМ
  • Памяти побратима


  • Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Декабрь 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31 

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    Вчера, 05:35
    НАЗВАНЬЯ ЗИМ

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2013. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.