Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

З книжки "ІНШИЙ ЧАСОПРОСТІР" Поэзия |

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Володимира Маяковського (2014)

 

З книжки „ІНШИЙ ЧАСОПРОСТІР“

 

                            БАЛАДА

         З-ПІД ПЕРА АНТИЧЕКІСТА

                                   З

                               циклу

          „Харизма творчих мімікрій“

 

…Я – націоналіст, поет, античекіст,

Люблю дерева, коней, хуртовини…

За надживе мене взяв живокіст –

Його прозріння і його провини …

Я – у розробці, я – на лезі смут,

Я не бажаю чарувать задуху…

Несу свій хрест, а ви – старий хомут

В ім’я безчестя і Святого Духу…

Я – націоналіст, поет, античекіст,

Мої книжки – мої метаморфози…

Наружка йде по п’ятах – сучий хвіст –

А цинік шепче: „Авторські психози“…

Я на шептання всі поклав предмет

Ще й перцем прямодушності приправив…

А в результаті вийшов кулемет,

Який балади скрух моїх прославив…

Я не хотів ні слави, ні проклять,

Я не шукав безплатної шамовки…

Я в пройму неба вийшов погулять

З Всевишнім для душевної розмовки…

Вам би і це підслухать, записать,

Задиристо задокументувати…

…А потім уже кайлувать, кусать

Мою печаль з граніту, а не з вати…

06.08.2011р.

 

             ВЕЛЕТИ З-ПОЗА КУЛІС

 

               Балада про голого Васю

 

…Скільки заяв, комітетів, промов,

Христопродавств, людожерств, тихих змов,

Що, обтрусившись, мов курка з сміття,

Тихо ідуть на заріз – в небуття…

Все, що посόбі лишають вони, –

Звільнений кендюх, обрубок з війни…

Всі вони, звісно ж, були за народ,

Всі – не бажали з рук псів нагород,

Всіх їх з’їдала труха каяття,

Всі – змарнували світанок життя…

Виквіт їх справ – злом потрощений ліс,

Всі вони – велети з-поза куліс…

А як завіса під ноги впаде,

Як голий Вася себе поведе?..

12.09.2011р.

 

                      ВІРШ І СВОБОДА

 

…І що таке вірш і свобода насправді,

Як у милій Вітчизні не моляться правді?

Сокровенність запитання нудиться світом,

Начинивши класичність рядків динамітом…

Небезпечно стає і трудитись, і жити,

Навіть з кавою м’ятну цукерку спожити…

Так воно є насправді чи лише здається?

Серце, зрадивши бруствер, догідливо б’ється…

Його чують-не чують, його обминають,

А при стрічі, потиснувши руку, не взнають…

Це – покара за зраду, за малодушність,

Що, зітерши обличчя, збезчестила слушність…

Хтось поправить: не слушність, колего, – доречність…

І матиме рацію…

Тисну руку вам, Вроджена Незаперечність,

Вітання моє з даху вірша Ґорацію…

Цікаво, що мовив би він, усміхнувшись наразі:

Шануймося друзі, чи – братаймося, вразі?..

20.10.2011р.

 

                      БАЛАДА

        ПОЗИЧЕНИХ ЗАВЗЯТЬ

 

                                             П. Вольвачу

 

…Небеса не ждуть народжень –

Нишкнуть в стані перероджень…

Що їм дать і що в них взять –

Крім позичених завзять?

Піднімать драбину в небо,

Аби нею ліз хто-небудь?

Що це: фах чи оберіг,

Чи, даруй на слові, гріх?

Коби знати, коби знати,

Не рядився б у стаґнати,

А подався б у блакить,

Мов безп’ятько у рокить…

Але ж небо вже не мрійне –

Сіре, скрадливе, серійне:

Якщо є на нім Господь,

То – на бублики приходь…

Чом скривився, хлоню любий?

Думкував, що вірш беззубий?

…Збувшись творчого кошмару,

Переймай бублешну хмару!..

20.09.2011р.

 

                        * * *

                                                        Софійці

 

…В житті без болю, без страждань

Нічого не бува…

І навіть на льоду, в Йордань,

Трапляється, овва,

Сокирою хтось палець втне

У себе на нозі

І навіть оком не змигне

При молодій сназі…

В житті, в хуртечі остюків,

А то – і в царстві руж,

Не всякий огир – без підків,

Не всякий хлонь – без груш…

Але трапляється, бува,

Що й цар – злиденний цап…

І не спаса ні булава,

Ні з припічку мацап…

В житті без болю, без страждань

І гусь не освятивсь…

І навіть той, що на Йордань

В горшку перехрестивсь…

23.08.2011р.

 

                             БАЛАДА

         КРАМОЛЬНИХ СЕНТЕНЦІЙ

 

                                    Круглобокий карбонарій

                                    Семиструнне щось чита.

                                                          П. Вольвач

 

…Семиструнне? Золоторунне?

Що він в біса чита?

В міру – чесне, в міру – відлунне

Хмарить судьбі вуста…

Ні докопатись, ані доскочить,

З кадуба не надпить…

Душу не надто, áле ж лоскочить –

Навіть, як тота спить…

Що за незвичний в часі сценарій

Виснував нам павук?..

Дейкають: в Київ прибивсь карбонарій,

То – з його дудки згук…

Ходить за плугом – мов посіває,

В душах корчує брук…

Бога племінником прозиває,

Має стонадцять рук…

З ріллей прибув чи явився з глини,

З ліжників трьох кобіт,

П’яти задравши за часоплини,

Той, що не мав чобіт?..

24.09.2011р.

 

                               БАЛАДА

    З ДЖМЕЛИКОМ В ЧУДНОМУ ОЦІ

 

                                                                              Галі

 

…В ніч ста химер вірш був сліпий Ґомер,

Але йому розвиднювалось звільна…

Пройшов крізь моровицю і – не вмер,

Слав телеграми із Парижа й Відня…

Я був при ньому, мов поштивий паж,

Виконував примхливі забаганки…

А якось він прорік: „Мене зображ,

Але правдиво, звісно ж, без обманки“…

Я був заскочений: писать портрет

Такого знаменитого бувальця?

Ну, хай би вже якихось Клар чи Ґрет,

А то – віконта, творчого зухвальця…

А вірш грайливо олівець стругав

І, оком кинувши на трьох панянок,

Стегнастих в міру, вже наполягав,

Аби я запросив цих волинянок

На каву, на розмову, на десерт

І вів себе із ними як годиться…

А що я мав? Я лиш в одвіт: „О, сер…“, –

Поштивим буть слузі завжди годиться…

А що ж портрет? Він важко нависав

З надбрів’я, з-понад пліч, із-за постави…

Не я його – вже він мене писав

Для небувалої в житті вистави…

Віконт – із тих вигадників ще був,

Тому про це не зайве уточнити:

Замовлене означив і – забув…

Та як таку вказівку відмінити?

Портрет – писався, а поважний пан

Не мав і гадки, що його мавпують…

Вже – й чоботи шкапові, вже й жупан,

Вже й очі, що з поважних дам кепкують…

Лишавсь, хіба, якийсь там штрих чи пів,

Коли господар волі і лінивства

В багет упершись лобом, остовпів,

А повертався сутінком з мисливства…

„Це що за звір, – він запитав, – жирафа,

Кобила, що, по суті, цуценя?

Якщо це стіл, то де тоді карафа

З вином, яке ці глузи здоганя?“

В ніч ста химер вірш був сліпий Ґомер,

Допивши віскі, став писать Жоржетті…

Від передози він тоді не вмер,

А помістив себе в міській ґазеті…

…Пройшло відтоді зим, а може, й літ,

Ґазета в місті вже не видається…

А вірш, натхненням розтопивши лід,

Перед слугою більш не задається…

06.10.2011р.

 

         БОНАПАРТ НА ПАЯХ

 

       Балада про гру в хованки

                                      ...ні страху, ні смерті...

                                                        П. Вольвач

 

...Не знають ні страху, ні смерті

Голодні, холодні, обдерті...

А що їм, у біса, втрачать?

Їх душі втомились кричать...

Про тіло –  немає й балачки,

Болячка у нім до болячки....

Від п’ят і до вух в лишаях,

Воно – Бонапарт на паях...

Хто пайщик у перших, хто – в других,

Спитати б в світанків моругих,

Та, знаю, не скажуть мені,

Затявшись, мов мертві в труні...

А тому не варто й старатись,

Час в хованки з вічністю гратись...

Хто виграє тут, хто – програє,

Нехай це вам серце не крає:

Так водиться в білому світі...

...Дні – мальви в кривавому цвіті...

22.09.2011р.

 

                 ВІТРИ НАД СМЕРЕКАМИ

 

                   Балада серпневого цвіту

 

…Маріє Григорівно, серпень у Києві – літо

Вповні, як говорено в сивому слові раніш…

Чи ти впізнаєш нашу казку, зухвала трембіто?

Вона урочистіш минулої і – осяйніш…

Маріє Григорівно, серпень серпами зі сховку

Дзвенить, пальчик лезом задівши ледь-ледь…

Діди, що з балади, розкурюють пізню махорку,

Дим кільцями в’ється , сюжети його не прогледь…

Пора – неземна, хоч землею йдемо, полинами,

Пора – світанкова, калинонька в срібній росі…

І небо, і жайвір, і пісня вітрилом – над нами,

Ще є забаганка віддатись цій щирій красі?

Маріє Григорівно, скоро зберуться лелеки

У щемний свій вирій, та це – не біда, не біда…

Хто вміє у віршах медами виповнювать глеки,

У того і нині душа молода-молода…

Хмарини за літом за бабиним скоро затужать,

А стрівши його, згіркнуть – наче лихі полини…

Вітрам над смереками пісню єднань не подужать,

Хіба що додать в шал кульбабових снів сивини…

07.08.2011р.

 

  МЕТЕЛИК НА ТЛІ ЗМРОКІВ

 

Балада про зупинений політ

 

…Дайте мені, Христа ради,

„В темну“ писати балади:

Орієнтири – згубіть,

Мальви, й примерзлі, любіть…

Їх невідгаслі заквіти –

Щирості творчі софіти…

Їх романтичні рум’янці

Вабили джмелика вранці…

А вже надвечір джмелів

Слід в лозняку спопелів…

Дайте мені, Христа ради,

В тихих печалях поради,

Та не надламуйте цвіт

Серед розчахнути віт…

Холодно в серці й баладі –

Знов бездуховність при владі…

Знову метелик при шибці

Марно завис в перестрибці –

Змроків крихкий моноліт

Перепиняє політ…

18.08.2011р.

 

                             МІСТЕРІЇ

                 ДЛЯ ПІТЕРА ТА ПЕРІ

 

…Аж ось і Спас – із яблуком і з медом,

І з тихою задумою в очах…

Сад у росі, немов святковий медіум

І вірш – із ночі найда при свічах…

Все повернулось із далеких мандрів,

Все – степлене чеканням холодів:

І сонячний метелик – вчитель мантри,

І згірклий промінь з вуст синайських дів…

Усе – в мені, усе в мені на мислі,

Мов срібло, перелите в золотінь:

І ти, і я, і Ніч Богів на мисі,

І таємничих вуст вінчальна тінь…

Тривог – нема… Немає остороги,

А перспективи? Їх – також нема…

Душа, що поривалась за відроги,

З недавніх пір – відступниця німа…

Вона – мовчить: не плаче, не голосить,

По шклу не ходить, як одна з путан…

Але про сойку у долонях – досить:

Хай відпрацює свій прощальний тан…

З недавніх пір усе, і справді, просто –

І ланч, і ложе з сарною й мечем…

І три жар-птиці, що куштують просо,

І терпко захлинаються плачем…

…Містерії для Пітера та пері

Я виконав… Тепер іду в сніги…

…А що не встиг позначить на папері,

На те Всевишній не вточив снаги…

19.08.2011р.

 

 

 

 

 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • Зі скарбниці для В. Спектора
  • Весенней поступью крадётся ночь в мой дом
  • Обнимая вершины Ай-Петри
  • Краткость - сестра...
  • Памяти побратима


  • Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Сентябрь 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    16 сентября 2018
    Клеветникам России

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2013. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.