В зірчату ніч, на свято, на Йордана...

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

 

                       * * *

 

В зірчату ніч, на свято, на Йордана,

Наснилась дивно донечка Богдана…

Санчат срібнопечальні полозки

Несли її за сніжні лозняки…

Вітри за нею гналися хуртечні, –

Не хижозубі, а – до жаху гречні…

Крутили жорна ночі вітряки,

Дві рукавички – правили санкú…

А доня з них про щось мені кричала,

Вродливий смуток сміхом пригощала…

Дзвеніли сріблом куті полозки,

Далечиніли тихі лозняки.

Відходили з очей за гриву ночі,

І – тільки доня й батько: очі в очі…

І – тільки рукавички й – полозки…

І – тільки колія санчат з ріки…                     

В зірчату ніч, на свято, на Йордана,

До батька в сон приходила Богдана…

 

                                 ТАЄМНИЦЯ

             ОПІВНІЧНОГО НАМИСТА

 

Білявочко, Катрусе, бандуристочко,

Це ж х то тобі купив таке намистечко?

У три разка навколо шиї світиться,

Щасливий той, хто вперше так освідчився...

А може, цей дарунок – воля матінки,

Тоді чому тривога перейма тебе?

Білявочко, Катрусе, витівниченько,

Чому мовчиш, струни палка сестриченько?

Нікому не скажу, хоча й кортітеме –

Покіль намисто чарами ряхтітеме...

Дівоча таємниця – заморока ця,

Раз макоцвітно мінишся з лиця?

Горіх таємин колупать не будемо,

А то ще неню, пташечко, розбудемо...

Тремтить намисто, мов зірки-вечірниці,

З коханих рук одягнене опівночі...

 

                            * * *

 

...У світ казок везе саннúй візок,

У світ казок... Ви чуєте, кохана?

Зламавсь на півдорозі полозок, –

Там, де квітує дикосій, мов рана...

Чим будемо жар-квітку лікувать?

Довкіл – зима, довкіл – сніги, хуртечі...

Допоки в серці розпачу тривать?

Весни б! А тут – кожух, мов сич, на плечі...

У світ казок дорога – непроста,

У світ казок дорога – забарилась...

...Лягла пелюстка болю на вуста,

Немов наснилась...

 

ЧИТАНЯ СЕРЕД НОЧІ

 

                                      Галі

 

Біла сінешня стіна

Вжалена змроком...

...Хто це заходить з вікна

Скрадливим кроком?

Платтячко знявши, ступа –

Ледве що диха...

...Сріберноп’ята ступня –

Кішечка дика...

Млосно від трав-степовиць:

Ніч – мов кадило...

...Небо на лапах левиць

Поруч ходило...

Біла сінешня стіна

Щит розвертає...

...Хто це стоїть край вікна –

Душу читає?

 

                           * * *

 

Гайда з розщелини – навстріч снігам,

Усміхнена, прозориста Галино:

Повідаєм завзятим ворогам,

Чому до нас прихильна Божа глина...

Їх так цікавить, чому ти і я,

За руки взявшися, йдемо по світу...

Натомлена підступністю змія,

Сичитьна нас з барвінкового цвіту...

Та ми – ідем: хлопчисько і дівча,

Залюблені в нев’янучі знамена...

І світиться в розвиднених очах

Знамення...

 

     РІЗДВЯНА МОЛИТВА

  ЗА РОДИННИМ СТОЛОМ

 

Радість непотьмарена в очах:

Сидимо – при Різдвяних свічах

На столі – напої і наїдки,

Янголи небесні – щастя свідки…

В центрі столу – неня, Божа доня,

Біблія – в її тонких долонях… 

Слово Боже – з серця пророста,

На дитячих личках – чистота…

Любимо Тебе, Небесний Отче,

Подаруй благословення зодче:

Хай в родині бережуть святині,

Хай обійдуть стріли зла й гордині,

Хай Душа натхненням воссія,

Славім, Господи, Твоє ім’я!

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.