Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

ПЕРЕДГРОЗЗЯ Поэзия |

ПЕРЕДГРОЗЗЯ

Костенко Геннадій (Юрій Ош)

м. Суми

 

       ПЕРЕДГРОЗЗЯ

 

Гуляють люди на Хрещатику,

де пролилася кров колись,

и серце тисли, як лещатами,

коли минув вже падолист.

 

Тепер усе пішло в історію,

і не залишилось слідів,

на громадянській акваторії

неначе дощ прошарудів.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Молодики поблизу дрочаться,

облизуються, мов коти.

А хмари знову он клубочаться,

ось-ось і грім загуркотить.

 

      А ПОКИ ЩО…

 

Живу в підвішеному стані.

З-під ніг моїх тіка земля.

І хтось неначебто в тумані

у мене цілиться здаля.

Ось-ось, здається, постріл гряне…

А потім що?.. Не знаю й сам:

чи невідомість в очі гляне,

чи Богу душу я віддам.

А поки що… немов на зламі

довготерплячої душі,

живу в невизначеній гамі,

життя і смерті на межі.

 

                * * *

 

Оголене серце, оголений нерв –

як важко мені з ними спиться,

неначебто серед зелених дерев

невтомна тривожиться птиця.

Цю птицю не викину я із душі,

хоч як би мені не кортіло,

бо серце і нерви, неначе чужі,

не прийме тоді моє тіло.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Отак і живу я, тремтливий мов птах,

позбавитись птиці не в змозі…

Проймає планету нестриманий жах,

і я у постійній тривозі.

 

                    * * *

 

На Кавказ я тепер не поїду…

тільки згадувать буду ту мить,

коли в сонячну їздив Колхіду,

милувався на Ріци блакить.

Не побачу я Мцхету й Тбілісі,

гонористу горянку Куру,

не нап’юся кавказької висі,

тож… невже я від цього помру?

Не помру. Хоча й трішечки прикро,

що для мене мов звузився світ.

Та сьогодні, гостріший, ніж бритва,

інший біль залишає свій слід

на моєму маленькому серці.

Бо живу на правах сироти

і, буває, тому спересердя

ладен я на Кавказ утекти.

Але навіть з нестерпного болю

від самого себе не втечеш –

вузол гордіїв власної долі

не розкраєш булатним мечем.

Через те я до рідної хати

притулюся на щастя й добро:

Україна мені – моя Мати,

Батько мій – синьоокий Дніпро.

…Бачу вирію зірку велику –

хай чужий розквіта небосхил,

не залишу я Матір довіку,

не покину дніпровських могил.

 

 

 

 

 

 

 

 

 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • НЕ СТРІЛЯТИ!
  • СЕРЦЕ
  • МІЙ КРАЙ
  • МАЙДАН
  • Памяти побратима


  • Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Сентябрь 2017    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930 

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    16 сентября 2017
    Клеветникам России

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2013. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.