З книги "ІНШИЙ ЧАСОПРОСТІР"

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Віслави Шамборської (2015)

 

З книги „ІНШИЙ ЧАСОПРОСТІР“

 

                        * * *

                                                        Софійці

 

…В житті без болю, без страждань

Нічого не бува…

І навіть на льоду, в Йордань,

Трапляється, овва,

Сокирою хтось палець втне

У себе на нозі

І навіть оком не змигне

При молодій сназі…

В житті, в хуртечі остюків,

А то – і в царстві руж,

Не всякий огир – без підків,

Не всякий хлонь – без груш…

Але трапляється, бува,

Що й цар – злиденний цап…

І не спаса ні булава,

Ні з припічку мацап…

В житті без болю, без страждань

І гусь не освятивсь…

І навіть той, що на Йордань

В горшку перехрестивсь…

23.08.2011р.

 

                     * * *

                                                       Галі

 

…Вітчизна по нас не заплаче,

Держава – не горюватиме…

Нутро в обидвόх звіряче:

Уб’є – ще й приварок матиме…

02.09.2011р.

 

                     * * *

 

…Господи, подай нам обнадій,

Не лишай в непевності рудій:

В місті, на околиці чи в полі

Погамуй невигоєні болі…

Допусти до світлих розумінь,

Не катуй незграбністю невмінь,

Надихни в любові до Вітчизни

Уникать гнилої мертвичизни…

Будь із нами, будь незмінно в нас:

В днях і ночах – сила Твоїх назв…

16.09.2011р.

 

                          * * *

                                                                     Галі

 

…Дорога до любові – не дорога,

Не стежка в половіючих житах…

Душа над обрієм Кривого Рога

Це прочитала в долі на вустах…

Не спершу, рідна, а, проте, судилось

До істин доростати і мені…

Те слово, котре з болю народилось,

Злі воріженьки ніжили в труні…

Але й вона розпалася, мов діжка,

На котрій Каїнові обручі…

І правда, у якої боса ніжка,

Прийшла в мій ранок, ганьблена вночі…

Дорога до любові – стежка з неба,

За неї платять вірністю і – лиш…

…І, якщо в нас живе її потреба,

Доскону ти в мені не відболиш…

05.09.2011р.

 

                            * * *

                                                                           Л. К.

 

…За ситість і талант заплачено безчестям,

І тут уже як хочеш розумій…

Дерева восени розплачуються листям,

Як в давній казці головами змій…

За ситість і талант надбалось небагато:

На скроні – сивини, на каблуки – сміття…

…Так починалось і кінчалось свято,

Ціна якому – сморід за життя…

30.08.2011р.

 

                    * * *

                                               В. Коржу,

                                               С. Бурлакову

 

…Літературу роблять не воли,

А ті, хто слово котять на вали

І, хай там що, а вірять у знамена,

На котрих боже проступа знамення

І сяє по низах та угорі,

Аж тетеріють творчі трупарі…

13.09.2011р.

 

                         * * *

                                          В. Базилевському

 

…Монтеня узявши під руку,

Блукав я спекотливим червнем…

І, губи збираючи в рурку,

Мав (чув себе) праведним первнем…

Монтеню ці мόї забавки

Не те, щоби не докучали –

Хотів пан ще навіть добавки,

Та губи беззубо мовчали…

Під руку узявши Монтеня,

Я вів його яром (чи лугом?)

І, стрівши того, хто звавсь Деня,

Звів брови стрілою (чи луком?)…

А час налягав повертати

У дім, де чекав Церетелі…

…Світились лампадно цитати

З книжок, що – до самої стелі…

13.09.2011р.

 

                         * * *

 

...Над Голосієвим голосять журавлі,

Осіння тиша – щемом кровоточить...

Блакитні ріллі в сонячній імлі

Душа творяща в слові заволочить...

Такий – наказ... Такий – дороговказ,

Така неупередженість сопілки:

Не виставлять сум’яття напоказ

Ні для Ганнусі, ні для перепілки...

Я – вірний заповіданим жалям

І їхнім посестрам – німим тривогам...

...Іду навстріч дібровам і полям,

Несу сопілку стежам і дорогам...

27.10.2011р.

м. Київ.

 

                    * * *

                                                       Галі

 

...Осінні київські бруки

Читаю, мов стародруки...

Тебе це дивує, вірше,

Чи ти незворушний більше?

Напевне, і те, і – інше,

Чи я помиляюсь, вірше?

Якщо помиляюсь – виправлюсь,

Та, все ж, доконечно, виграю

У долі право на бруки,

Які не зрадили брути…

...По зраджених, де не підеш,

Лиш брезкле безґлуздя спіниш...

26.10.2011р.

м. Київ.

 

                         * * *

 

…Ніч гіркоти і тихої розпуки

Кладе на лоб мій прохолодні руки

І в сад веде, і мовить ніц не хоче,

А я шепчу їй: „Що ти, що ти, ноче?“

У відповідь – лиш скрип гілок, лиш – роси,

Які твої колись купали коси,

Лиш таїна таїн, лиш – таємниця,

За котрою лиш лиця, лиця, лиця…

Я що, до них причетний якось, ноче?

Мовчить… І в очі глянути не хоче…

Чому мовчить? Чом не відповідає?

Мовчання, як печаль, заповідає?

Запитання… А де на них одвіти?

…Туман з ярів толочить сонні квіти…

30.10.2011р.

м. Січеслав.

 

                      * * *

                                                            Галі

 

…Роса – неймовірна на дотик,

А мальви – мов з неба прийшли…

Нема в них аспектів нудотних:

І прагнули б – не віднайшли…

Вистава вечірніх мелодій

Веде нас до річки, в байрак…

Край берега – вервиця з лодій,

Весло – дзьобом пробує грак…

Усе – празникове й буденне,

Усе – в напівтінях пливе…

І навіть банальне, щоденне

В казковому царстві живе…

Я щирість з пупка розумію,

І відданість не підведу…

…Ніколи Кощею чи Змію

Тебе не віддам на біду…

25.08.2011р.

 

                        * * *

 

…Приборкання моє у Січеславі

Сприяє потаємній тихій славі,

Хоч я від неї вже заледь втомивсь,

Мов перепел, що з скрух – росою вмивсь…

Приборкання? Та де ви його стріли?

Як перш, у ціль мої влучають стріли,

Як перш, горить вогонь при образах:

Баладний нурт – завмер на терезах…

А ті, хто жить не можуть без помиїв,

Дивуються: „І нащо йому Київ?

Адже фінансова столиця – в нас…“

Помилуй їх убогість, Отче наш…

Помилуй, але лиш – до тої миті,

Коли питання йдуть про справи митні,

Але, коли торкається святинь, 

На жебри ницих – жодних милостúнь…

29.10.2011р.

м.Січеслав.

 

                        * * *

 

…Світ щирих істин і земних турбот

Мені відкрили небо й осокори…

В пронумерований аспект глибот

Я вибрався, шукаючи підпори

Словам, які не надаються вам,

Та зрозумів: містерії – над світом,

Їх не здаси в оренду деревáм,

У них роман душі – з бузковим цвітом…

05.08.2011р.

 

                      * * *

 

…Служити Вітчизні – в радість,

Псам-олігархам – в прикрість…

Так промовляє совість,

Так промовляє щирість…

Служить Україні – щастя,

Олігофренам – лихо…

Про все це, якщо лиш вдасться,

Скажу довірливо й тихо…

04.10.2011р.

 

                       * * *

                                              В. Базилевському,

                                              С. Бондаренку

 

…Слабошпицький* і Церква? Абсурд!

Слабошпицький і Церква? Не смішно…

Українець він? Навіть не курд,

Правдочолець? І курям потішно…

Слабошпицький і Чин? Чепуха!

Слабошпицький і Воля? Відколи?

Не шанує цього глевтюха

В Саду Честі ніхто і – ніколи…

Ви – інакшої думки? Гай-гай!

Напої вас тверезістю, зливо…

Ваш улюбленець мстивий Михай?

Хоча, в суті, хіба це важливо?..

12.08.2011р.

 

 

                             ______________________________

                        *Михайло Слабошпицький – критик, прозаїк,  одіозна  „особистіть“

                        Національної Спілки письменників України (прим. ред.-упоряд.)

 

                        * * *

 

…Січеслав – заповідник чекістів,

А не місто звитяг козаків…

Все тут виповнене хижих змістів:

З позавчора – в безтямність віків…

Місто втоптане в бруд, в осорому,

В осоружність борделів і скрух…

Честь лягла на осклизлу солому,

Як на цеп СБУ – рідний РУХ…

Все тут мертве: і Спілка, й сопілка,

І Владика з МП, й – чолаки…

Скаче в лісі, як в колесі, білка

І не бачить святої руки…

А довкіл сатана править балом,

Сморід ніздрі путан роздува…

…Бізнес-вумен  з чекістським амбалом

Патронують бездомних права…

22.08.2011р.

 

                          * * *

                                                                       Галі

 

…У Києві відгупали каштани,

Жовтаве листя осінь підмела,

Але блакить в очах моїх не тане,

Дарма, що холоднішає імла…

Дорога простелилася у вирій –

Туди, де квилять пташі голоси…

Час завершатися розмові щирій,

Та ти про це, кохана, не проси…

Я теж тебе зітхати не прохаю,

Лиш про одне, не мовивши, молю:

Почуй не з слів, як я тебе кохаю,

Почуй не з віршів, як тебе люблю…

Осінні змроки облягають бруки,

Над Щекавицею – клич журавлів…

Міст поміж нас поклали губи й руки

І не пускають в світ його жалів…

У Києві відгупали каштани,

В Дніпрі – відбилась стигла небовись…

…Про що мовчать Платони і платани?

Слова між ними геть перевелись…

19.09.2011р.

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.