З циклу "ВУСТА ЦІЛУЮТЬ ІКОНУ..."

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Всеукраїнської  літературної премії „МЕЧ І КАЛИНА“ імені Миколи Вінграновського

 

З циклу „ВУСТА ЦІЛУЮТЬ ІКОНУ...“

 

                       ВУСТА ЦІЛУЮТЬ ІКОНУ...

 

                  Балада,

       втікаюча від спеки

 

                                                    Галі

 

...Як спекатись спеки в пору

Украдених в спраг дощів?

Небес полудневий порух

Сахнувся злих радощíв...

Куди пішли провіщання?

Катмає й сліду од них...

За стрічами знов прощання –

Колóверть знемог земних...

...Я вірю тобі, кохана,

Як вірив собі колись:

В епоху зваг Чингісхана

Вуста наших снів злились...

Відтак, вони нероз’ємні –

За тайнощами простеж:

Розщелини потаємні

Ведуть до святих пожеж...

Горять не лише стернища,

Горять крижані мости...

Душа до прозріння ближча,

Та як його віднайти?

...Минає усе минуще,

Втомившись довготривать...

І лише єдино суще

Не вправі каверзувать...

Воно із нами до скону –

Допоки творчих речей...

...Вуста цілують ікону

Опісля твоїх плечей...

22.06.2009р.

м. Київ, Сирець.

 

                   ВЕЧІРНЄ

                                               ПРОЩАННЯ

                                                          З

                                             МЕДВЕДЬКОМ

 

                     Балада

                          з

          хмаринкою в очах

 

                                                 Галі

 

...Цуцика звать Медведько,

Маму цуцика – Ляля...

В казці він безберетько,

Відьма – стежку прослала...

Та по відьмачій стежці

Цуцик в стерню не піде...

Доля його – в мережці:

Ліпшу й вибрати ніде...

Скімлить цуцик не з втоми –

Звечора піде ,,в люди“...

Вкрали б малого роми,

Менше б діймало груди...

...З осені мій Медведько

Виросте у Медведя...

...Очі тре Очеретько –

З шостого класу Федя...

22.07.2009р.

м. Січеслав,

ж/м Північний.

.

 

                         В
                     ДОБУ

           ВІДРОДЖЕННЯ

 

                                                         З

                     циклу

     ,,Критерії моральності“

 

...Люди можуть буть голодні –

Не настільки благородні...

А собак не годувать –

Що гостинцем гордувать...

05.08.2009р.

м. Січеслав.

 

          АКЦЕНТИ

                   1

...На хресті пітьми нема,

Бо вона безчинств кума...

Комерційний її кум

Товстозадий товстосум...

                    2

...На пітьмі нема хреста,

В змові з нею хижа мста...

Камінець мій – в їх город:

Розпинають там народ...

26.06.2009р.

м. Київ, Сирець.

 

                       УКРАЇНА:

           СВІТАНОК СВОБОДИ,

                             АБО

                         ПОКАРА

     НИЦІСТЮ ЯК ТВОРЧІСТЮ

 

                                           В. Грабовському

 

…Якщо творчість – основа свободи,

Чом потьмарені вранішні води?

Чом зірниці, що сяяли ясно,

У болото шугнули потрясно?

Ці питання – давно без одвіту,

Нині яблука родять без цвіту

А грушкú, котрі вербними звались,

У шпаківню од Пріськи сховались…

В пані зуби хоча і не власні,

Та напайки на них надсучасні…

…Якщо не потьманіють напайки,

Дочекаємось ліпшої пайки…

23.08.2009р.

м. Січеслав,

на День українського прапора.

 

                         * * *

                                                        Ользі Бабій

 

...Що Бог у серці, а не в кишені,

,,ЛУ“ сказала Кирилу й Сені...

Обидва хлопи на те не дуже:

Хід: чирва – козир... Бий, брате-вуже...

21.07.2009р.

м. Січеслав,

ж/м Північний.

 

                          * * *

...Чекаю з казки Галю, виглядаю,

Вірш перепілці переповідаю...

Та мружить очі лукаво казка:

Де мав буть успіх – свята поразка...

Поразку Галя з часом пробачить,

Сюжет провальний перцем присмачить...

30.06.2009р.

м. Київ, Сирець.

 

 

                                      * * *

...Контроль над спецслужбами – спрагла серця свідомість,

Без такого контролю що чека нас натомість?

Знов – чекістські репресії, голод, руїни:

Зримий контур концтабірної країни...

11.08.2009р.

м. Січеслав.

 

                       * * *

...У часи занепаду та руїни

Де важелі об’єднання країни?

Їх би в ті руки, які генерали

До картотек завбачно не прибрали...

А так, акценти роблять не ацтеки,

Керують нами досі з картотеки...

04.07.2009р.

м. Київ, Сирець.

 

                   БАЛАДА

                       ПРО
                   ШПАКА,

      ЯКИЙ ВІДВОДИВ БІДУ

 

...Дожити до стиглих ягíд,

А потім – і в мандропохід:

Длубаючись у сопілці,

Казав собі шпак на гілці...

Він був старий, неголений,

Якийсь зсередини спотворений...

Від інших шпаків різнився

І тим, що вік не женився...

Не мав ні дітей, ні любаски,

Осліп – до святої паски...

Длубаючись у сопілці,

Дивом тримавсь на гілці...

Повідаю по секрету:

Сопілка та – з очерету…

Малим горобцям на подив,

Старий шпак біду відводив...

Те, що йому вдавалося,

В народі мистецтвом звалося...

30.06.2009р.

м. Київ, Сирець.

 

                              * * *

                                                                                  Галі

 

...Надихає мене крижана заметіль,

Я це знаю: ти щойно, кохана, звідтіль...

І хоч день, наче писанка райська стоїть,

Стільки різного в сóбі він звіку таїть...

Ось і ти, подолавши югу крижану,

Визволяєш мене з летаргічного сну...

Все життя я проспав, а проснувся – тіль-тіль,

Входжу з сірих сум’ять в крижану заметіль...

Я, кохана, її не боюсь, не боюсь,

Як роси молодої з тобою нап’юсь...

Я, кохана, усе, що напташив, оддав

За ту мить, у якій і любив, і страждав...

Я це знаю: ти щойно, кохана, звідтіль,

Де єдна дві зорі крижана заметіль...

В заметілі і я, ненаморений птах,

З молодою росою на стерплих устах...

11.07.2009р.

м. Київ, Сирець.

 

                      * * *

 

…Хоч живу я, голубе,на півночі,

Але чую кукуріки півнячі...

В літо, жодним чином не знаменне,

Ще гостює ластівка у мене...

Спориші, колись такі заглавні,

Не на повну вдачу ниньки славні:

Під асфальт підпали, під коросту,

Але клени – еллінського зросту...

Громом куті є аж три тополі,

Де таких ще викопаєш в полі?..

...Хоч живу я, голубе, на півночі,

Але чую кукуріки півнячі...

В слові, що для зайд не є знаменне,

Творчо княжить щастя безіменне...

В час, коли до нього дотикаюсь,

Об святу невичахлість спіткаюсь...

23.07.2009р.

м. Січеслав,

ж/м Північний.

 

 

          КІММЕРІЙСЬКА БАЛАДА

 

                                                                             Галі

 

…В Сердоліковій бухті сердоліків катма,

Карадаг про них згадки на друзки лама…

У старої болгарки не в перстенях вони –

В тих цілунках, що згасли навік восени…

В Сердоліковій бухті я камінь знайшов:

Ніби жук, взяв і випорснув з-під підошόв…

Я до нього дотичності зроду не мав:

Ніби диво незнане в долонях тримав…

А по миті, як виклик щербатій судьбі,

Усміхаючись мовив: ,,На щастя – тобі…“

З того часу, навиклий до мрій-мерехтінь,

Спостеріг на тлі бухти Волошина тінь…

Незвичайною тінь, вочевидь, не була,

А так само, як творчість, за душу взяла…

Ізвідтоді я в бухті не часто бував,

Та, коли випадало, немов раював…

Сердолікова сила в мій світ увійшла,

Може, брата по духу в мені віднайшла?..

…В Сердоліковій бухті сердоліків катма,

Карадаг про них згадки на друзки лама…

Якби міг я в баладі їх купно зібрать,

Сам Орфей мав на лірі б за мене зіграть…

Та непросто і в казці всі ґрані з’єднать,

Це закоханим всім не завадило б знать…

30.08.2009р.

м. Січеслав.

 

 

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.