З книги "ЖИТТЯ БЕЗ ЦУКРУ"

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Володимира Сосюри (2006)

 

З книги „ЖИТТЯ БЕЗ ЦУКРУ“

 

                    * * *

…Брехню, що йшла до Столиці,

Спинили Небеснолиці…

Спитали: „Куди ідеш

В ошатті бридких одеж?“

А та: „Щоб в пригоді стати,

Несу цнотливі цитати,

Де шкапине гнойовище

За сто коров’ячих вище“…

09.01.2010р.

м. Січеслав.

 

               * * *

                                        В. Овсієнку

 

…Вбивши Миколу Холодного,

Чемні чекістські аґенти

Зробили з до слів голодного

Потвору в ризах леґенди…

Ким був поет насправді?

Чи сповідався Правді?

Чи в продайсвіт подався,

Як колобком злим вдався?

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…Кряче курок на зводі:

Тайнощі – в спраг насподі…

26.05.2010р.

м. Січеслав.

 

                БАЛАДА

            ЗВИТЯГИ УПА

 

                                             Ю. Липі

 

…Слава воїнів УПА

По стежках боїв ступа…

Мов дівичка молода,

До криївок загляда…

Промінь, що ляга навскіс,

Кріс трима наперевіс…

На ріці, де плив Харон,

У корчах блищить патрон:

Із обойми він один

Не страшний вже для родин…

Сном повстанським  спочива

В схроні куля бойова:

В скроні месника лежить –

Вміла честю дорожить…

Слава воїнів УПА

Смерть і тлін переступа…

Вістимо: в горнилі днів

Гідність обняла синів…

Зайда правди не спалив,

Безневинну кров пролив…

В чорну ніч з громів і злив

Був чолом і сам вразлив:

Надрайонний провідник

В лігво МДБ проник…

Бій був лютим, а затим

Звали месника Святим…

З віч його сяйна блакить

І в рядках оцих кипить...

Слава воїнів УПА

Шлях в будучину лупа:

Як тоді, так і тепер

Дух звитяжництво підпер…

13.04.2010р.

м. Січеслав.

 

                БАЛАДА

    ЗБРОЄНИХ ЯНГОЛІВ

 

                              І. П. Ставарському

 

…Дерева, вінчані в храмі,

З картини в класичній рамі

Мені щось хочуть сказати,

Мов райдуг сніп нав’язати…

Дивлюсь на них оком серця

І чую: „Юрку, не сердься,

Що звільна ведем розмову

Про сагу твою зимову:

Коли ти знайшовся в січні,

Кружляли в снах птахи вічні…

Не те, щоби зовсім вічні,

Але казково-космічні…

Сиділи згодом в розгіллі,

Щось мовлячи породіллі…

Матуся твоя їх ніжила –

Дарма, що хуртеча снíжила…

До ранку, вважай, сніжúла,

Немовби за кимсь тужила…

А ми, деревá й дерéва,

Розгледіли в сяйві мрева:

Примруживши втомні очі,

Щось нені вів янгол ночі…

Розмова була тривожна,

Але, попри все, не ложна:

Гострюща, неначе бритва,

Правдива, немов молитва…

Із того, що ми прочули,

Були фраґменти про чулість…

Геть все пригадати годі –

Слова, мов курок на зводі:

У ґенах здавен прописані –

Трудились янголів писарі“…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…Дерева, втомившись, змовкли,

Гейби в дощі намокли:

В поважній класичній рамі

Затісно їм в чужій драмі…

Гамуючи пристрасть серця,

Знов чую: „Юрку, не сердься,

Що звільна ведем розмову

Про сагу твою зимову…

Та й внутрішній цензор просить:

Таїн тектонічних досить“…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…Коли чуття уриваються,

Туманом тричі вкриваються…

Тривожним таким туманом…

…А гуси – вже за лиманом,

Не гуси – янголи зброєні,

З Господньої Волі скроєні…

08.06.2010р.

м. Січеслав.

 

                       ПТАХИ

                                                           Галі

 

…Крилами крізь біль залопотіли,

Клекіт обертаючи в слова,

Ніби за нас двох сказать хотіли,

Як душі на лезах втрат бува…

11.10.2010р.

 

 

                       РЕПЛІКА
                             НА
   ЗАХИСТ РОМАНУ В. ШКЛЯРА

              „ЧОРНИЙ ВОРОН“

 

                                                          Г. Штоню

 

…Коли душі і серця зболеність

Нам видають за „вседозволеність“

З професорським апломбом в критиці

Авторитети при коритниці,

Лишається сказать в одвіт:

„Не толочіть намарне цвіт,

Який одваживсь плодом стати“…

…А більше що би мав додати?..

28.04.2010р.

м. Січеслав.

 

        ПРИВІТАННЯ ПОРАЗКИ

 

                                   М. Слабошпицькому

 

…Престижність книжки і читання –

Фортеця душеньки остання…

І тут я, на відміну кицьки,

Теж думаю „по-слабошпицьки“…

Але цього наразі мало –

Де ж те, що злу хребта б зламало?

Книжки, що пише пан Михайло,

Корпоративне колихало,

Яке ні Йвасю, ні Христинці

Христос не дасть на скатертинці,

Бо не вважає за потрібне,

Щоб ми увірували в дрíбне…

…Не все, що дрíбне, дріб’язкове,

Та де ж казання зваг казкове?..

…Потворність в шатах нечитання –

Поразки пробне привітання?..

29.01.2010р.

м. Січеслав.

 

                СТУКАЧКА

 

...Що ти – чекістська стукачка,

Знає весь двір і вулиця…

Псевдо твоє „Водокачка“ –

Ґраційне, мов мокра куриця…

Та я не про це хотів

Сьогодні тобі сказати…

Серед хтивих котів

Є кому зализати

Твою слизьку непорядність,

Задивлену в гаманець…

Шлях стелеться в безоглядність,

Та прийде й цьому кінець…

Пропащим – і в снах несолодко,

Як лярві з під’їзду напроти…

А поки, віскозне золотко,

Самій себе як збороти?

Коли геть скочиш з різьби,

То буде іще не все…

Втім, кошик сміття й ганьби

Судьба вже тобі несе…

Затримочка – ненадовго,

Своє отримаєшвчасно…

Безчестя – червивих догма,

Живи з ним смачно й квітчасто…

Почула? Тепер – іди!

Конай, доки „творчо здібна“…

…Світанок, втікач з орди,

Печалиться дрíбнимдрібно…

05.09.2010р.

 

                             СНІГИ

                   НА ПОЛІ ЧЕСТІ

 

                                                        С. Скляренку

 

...Сніги з морозом дружать душа в душу,

Сніги зациклились на холоди…

Сніги кохають Князя і Малушу,

Оберігають двох цих од біди…

Сніги – снігами, а душа – багаття,

Сніги – снігами, а розлука – лід…

На полі честі так всього багато –

У вірші говорить про це чи й слід…

Сніги без голосу відгомоніли,

Сніги без почестей пішли в імлу:

Не вберегли свій образ, не змарніли,

А тричі поклонилися зелу…

Сніги вертати – що стріляти в себе,

Сніги втрачати – що іти на Ви…

Сніги, які довкола мене й тебе,

Не нижчі честі, стріл і тятиви…

16.12.2010р.

 

                         СНІГ

    НА ХУСТКУ В МЕРЕЖКУ

 

…Сніг рум’янив калину,

А здибав – Галину

В кожушанці гуцульського крою…

Привітався неспішно,

Велемовно й потішно:

Краля, певен був, не поза грою…

Все, що ніс був ялинці,

Сипав щедро Галинці –

У долоні, за комір, за плечі…

За такі подарунки

Сподівавсь на чарунки,

На палкі, неосмислені речі…

Був ще той гайдамака,

До красунь розумака…

А на дію зустрів протидію

Не безпечно-умовну,

А зело красномовну…

А я бачу все те і – радію…

Сніг цнотливість не гудив:

Морозенку на подив

Не притлумив красу над красою…

Лиш прослався на стежку,

Лиш – на хустку в мережку,

Лиш з-під вій засвітився росою…

13.12.2010р.

 

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.