З книги "ДОЩ НАД ПУСТЕЛЕЮ"

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

імені Тумаса Транстремера (2015)

 

З книги „ДОЩ НАД ПУСТЕЛЕЮ“

 

                        * * *

 

…Болять мені невтолені жалі –

І чорнокнижники, і скрипалі…

Сприймаю їх за друзів, котрих маю

На полі милостивого розмаю…

Вони мені – в підпоміч, в милосердя,

Мов олівці, чиє палке осердя,

Підводячись над бруствером в хуртечі,

В криваву ніч веде криваві речі…

Болять мені їх розп’яті ремесла,

Мов річка, котра в гирлі скронь замерзла…

05.03.2011р.

 

                          * * *

                                                  М. Селезньову

 

…Відьмакові важко помирати,

Хоч усім відомо: він – поет…

Все, що в світі вийшло настарати,

Рознесе, розсипе часолет…

Залишившись сам на сам з вовками,

Дотикайсь до всіх святинь, мистецтв…

На ікло – із голими руками?

Вічна каліграфія простецтв!

Але, що подієш, коли – треба,

Але, що подієш, коли – слід:

В кожного – свій жереб просто неба,

Під ногами – свій блакитний лід…

І коли він в сяєві проталин,

І коли він в сутені сум’ять,

Світ живих вітає мертвий Сталін

Концентраками, що в снах димлять…

Відьмакові важко помирати,

Хоч всі знають: він – ще й сталініст…

…Як душа відійде через ґрати,

Прощебече відхідну горніст…

12.03.2011р.

 

                        * * *

                                  А. Могильницькому

 

…В’яне мова, згасає народ,

А на кресах не злічиш заброд…

Що ж із нами, брати, відбувається?

Рід із божої стежки збивається!

Про таке і подумати годі:

Дух Шевченка ще вчора в пригоді

Був тобі і йому, а сьогодні,

Придивімось: для чого ми годні?

Все погрязло в зітханні, в судомі,

Хто ж панує в козацькому домі?..

14.03.2011р.

 

            БАЛАДА ПРО ЄГОРА

 

                                                      Є. Бахтіну

 

…Єгор-мовчун словам не помічник,

Цигарці братом – не його сірник…

А все ж душа, немов про Піфагора,

В сюжеті цім згадала про Єгора,

Який „на кігтях“ лазив по стовпах,

Електрострумом вжалений у пах…

Сопілку міг зробити з бузини,

Медальку мав з корейської війни…

У Копані мої прибивсь з світів,

Коптив – життя, а ліхтарі – світив…

Єгор-мовчун в житті не Піфагор –

В селі за світло звітував Єгор…

…Коли його несли на рушниках,

Дві сотні ват засяяли в віках…

11.01.2011р.

 

                             БАЛАДА

                                 ПРО

          ЛОВЦЯ БЕЗПЕЧНИХ ДУШ

 

                                                          В. Омельченку

 

…Так близько він підведений до мене,

Як до чола – безчестя чорнойменне…

І хоч у душу вліз уже, здається,

Але душа ніяк не продається…

Обіцяно душі і хліба, й солі,

І три мішки свяченої квасолі…

Не скажеш, що все – геть безрезультатно:

Про блазня мовив був і я цитатно,

В „святого“ обрядивши його кості,

Аж стали дибки калинόві брості…

І я жахнувсь: та ж це переді мною

Той, за яким гріх стати й за труною,

Той, що продає вроздріб і оптом,

Сумління не обтяжуючи клопотом…

Здогадка ця мене вночі вкусила,

Як миша: видавсь зуб гострішим шила…

Охранкою підведений до мене,

Як до чола – нікчемство безіменне…

Я з вірша стер лик блазня п’ятірнею,

Промовивши: „Іди собі стернею –

Подалі од очей, душі та хисту,

В рядках моїх не маючи прихúстку…

Зійди на пси і псам не прислужися,

За тридцять срібних сам в собі сказися…

Хай буде стопечально, стохворобно

В слідах твоїх, червиве одоробло!..“

З ким він тепер столичним бруком ходить,

Мене це аніскільки не обходить…

Учора бачив берка у підземці:

Спостерігав, як ґелґотять туземці…

У шкірянім пальті, не без кравати,

Він мізкував: кого б завербувати…

Завдання не з легких, але – можливе,

І в сферах ловців душ архіважливе…

09.02.2011р.

 

                           БАЛАДА
              МАТЕРИНИХ ІСТИН

 

…Колись мені казала сива мати

Слова, які лиш нині пригадав:

„Писати вірш – підносить до гармати

Снаряди, що Господь для помсти дав“…

Я мстити не умів, але пророки

Поклали в сповиток моїх тривог

Ледь стишені й грімкі Господні кроки,

Якими ходить істинно лиш Бог…

Я вглиблювався в них, я в них вслухався,

Я розчинявся в них, як у воді…

Я в них, мов качур в хвилях, колихався,

Щемливо спивши змроки молоді…

Я прагнув їх як слід копіювати,

Але вони, мов клапті туманý,

Повзли з-під пер, були неначе з вати,

Нагадували мертвизну, ману…

Я, чемний хлопець біленої хати,

Сахнувся копій, ніби мрець краси…

Я зрозумів: душа празникувати

Покликана в світ чистої роси…

А як же помста? Як же воріженьки?

Шрамú край мого горла – їх печать…

Я за роз’ясненням прийшов до неньки,

А вже слова її не так звучать…

Виходить, нині помста не на часі?

Матуся, вийшовши на мить з юги,

Рекла: негоже мстити сірій масі

Безликостей… Які з них вороги?..

Мсти – ворогу, який Вітчизну топче,

В ясир узявши сестроньок, братів…

…А курячий послід – не ворог, хлопче,

Він –добриво під музику світів…

18.03.2011р.

 

                 ПО ПЕРШІЙ КРИЗІ

 

                                                                    Богдані

 

…Читаю і пишу, пишу й читаю –

В наземнім космосі буття світаю…

Хоч перейти по першій кризі морок

Складніше, ніж із пляшки вибить корок:

На кожнім кроці пастки, злі загрози,

А ти ж поет – маестро антипрози…

Все, що ти зможеш, у віках одлунить,

Все, що напишеш, всохне чи заврунить…

І треба жить: відчуть – як відридати,

І хоч катма чим, а зуміть віддати

12.01.2011р.

 

           НАСЛУХАННЯ БОЛЮ

 

…Страшний, пекельний стан речей –

Сповзає шкіра із плечей…

…І пізно сірим вовком вить:

Світ, захлинаючись, кровить…

12.03.2011р.

 

                           ПОСЛИ

       ПРОДАЖНОСТІ Й СВАВОЛІ

                         Фраґмент

 

…Сьогодні вам шлють безневинні дари,

А завтра звелять під чужі прапори,

І зроблять із вас, усміхаючись ласо,

Гарматне м’ясо…

28.01.2011р.

 

     ПО ДОРОЗІ БОЛЮ

 

…Пісня, свята і грішна,

В сутінках безутішна:

І не вдова, а тужить,

Із стопечаллям дружить…

Йде по дорозі болю,

Усміх – туману й полю,

Терну з ярів, долині,

А ще – для макітер глині,

Котра в творчих долонях

Квітне, мов сяйний сонях…

Пісня, збагнувши тугу,

Заповідалась другу:

Більше свята, ніж грішна,

Хоч така безутішна…

11.03.2011р.

 

          ПОГРЕБАЛЬНИЙ

           ВІРШ СУСІДОВІ

 

…Сусід мій не любить собак,

Сусід мій – на службі в охранці…

Душею – що вигрібний бак

Щоночі і вранці…

Вітається – тричі на рік,

Готовий до послуг дешевих…

А якось, по п’яні, прорік:

„Шапок не люблю не смушевих“…

Словам би цим згаснуть в траві

А чи в хуртовині змертвіти…

Край смушку при злій голові

Вздовж трунми і впоперек – квіти…

Відхекав на благо ЧеКа,

Відхόдив – і грішно, й поволі…

…За шапку смушеву рука

Трималася з Божої волі…

18.03.2011р.

 

                        ПАМ’ЯТІ

     СПАДКОВОЇ ДОСТОЙНИЦІ

 

…Без пані Михайлини Коцюбинської

Світ змарнів од нечисті ординської:

Нікому в щем руки заламати,

Нікому олівчика тримати…

Замість пер – заумні самописки,

Та й ті – без столичної прописки…

20.01.2011р.

 

                    ПИСЬМЕННИК І ЧАС

 

                    Балада вічних вакансій

 

Письменник і Час живуть на різних вулицях,

Кожен ходить на власних милицях…

Кожен вживає власні напої,

В кожного власні збочинства й збої…

Та щось ріднить їх у цьому світі,

Може, сонце, ярке – в зеніті,

Може, місяць, а може, – зорі,

Може, лиштва в тонкім узорі?

Письменник і Час не часто вітаються –

Дарма, що в спільнім храмі вінчаються,

Дарма, що правду одну сповідують,

Дарма, що рідко друзів навідують:

Живуть, як мовиться, на всю котушку,

Зневагою мітять чергову „тушку“

З зрадливої вщент Верховної Ради,

Яка – по шию в болоті зради:

Ніц не бажає служить народу,

Продавши гептом Красу і Вроду

Липким лукавцям з чужого світу

За шнур бікфордів до динаміту…

Письменник сварить на Час, а той – на письменника,

Хто із них, збасаманених, виліпить кулеметника?..

Хто із них ляже на край яруги

Другим номером кулеметної обслуги?..

…Питання – не вовк, а зубасте: кусається,

Допоки в прицілі душі залишається…

29.01.2011р.

 

             НАРОДНИМ

    ДЕПУТАТАМ УКРАЇНИ

                         Шукай вітра в полі…

                                        З уст в уста

 

…Не шукайте вітра в полі,

Він – вигнанець мимоволі:

Куди зволять, туди й ходить –

Безталання гопки водить…

А як вислугу дістане,

Що із бідним людом стане?..

08.02.2011р. 

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.