З циклу "ДОРОГИ"

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Томаса Еліота (2014)

 

З циклу „ДОРОГИ"

 

                     * * *

 

…У цих доріг – нема початків,

У цих доріг – нема кінців…

Вони – для збочених нащадків,

Вони – для збочених вітців…

У цих доріг… У цих скажених,

У цих, пониклих в марнотý…

Господь їх дав для навіжених,

Сповідуючих злу мету…

У цих доріг – немає честі,

У цих доріг – крамольний лик…

Знайдéш на них одні напáсті

Та з мертвих літер патерик…

У цих доріг – катма живого,

У цих доріг, у цих доріг…

Вони не чують серця свóго,

В баранячий скручéні ріг…

По них ходити – даль нудúти,

По них ходити – впасти в змрок…

Їм заповідані бандити,

Що натискають на курок…

 

26.11.2015р.

 

                       * * *

 

…Гудуть вітри – шалені і холодні,

Гудуть вітри – гнівливі і чужі…

А ті, що колись бýли благородні,

Пішли, дейкують, в гості до олжі…

Гудуть вітри – свавільні сіроманці,

Гудуть вітри – скажені хуртаки…

Господь трима їх на своїй приманці,

Це знають хуторянські старики…

Гудуть вітри – цинічні гультіпаки,

Гудуть вітри – продажні до кісток…

Їм доля зготувала все навспáки,

Що їм, скажи, калиновий місток?..

Вони до нього в ніч без сентиментів,

Вони на ньому пробують ножі…

Дражливі надто до святих моментів:

Такі над ними творять віражі…

Гудуть вітри – шалені і холодні,

Сто відьом з косами на службі в них…

Учора, кажуть, мили ноги в Кодні,

А Яворів послав їм відкупних…

 

26.11.2015р.

 

                       * * *

 

…Три злидні програлися в карти

І йдуть по дорозі, смутні…

Один просить чарку до кварти,

А інші два – згаяні дні…

Три злидні ідуть по дорозі,

А ніч вже фарбує вуста…

Жандарм їх стрічає на розі?

Та ні, то лиш мряка густа…

Три злидні програлися в карти,

І що з ними Богу робить:

Налити з хиренної кварти

Чи спробувать сірих ганьбить?..

Три злидні німі й безголосі,

Три злидні лукаві й чужі…

Що з того, що голі ще й босі,

Ще й галицькі носять ножі?..

Спитать, куди йдуть, так не можна,

Спитать, де їх дім, так – заб’ють…

Душа їх на три чверті ложна,

Обернена злом в шалапуть…

…Три злидні програлися в карти

І йдуть по дорозі, сумні…

…Кудою ви, браття, до Марти?

Так в неї, вважай, вихідні…

 

26.11.2015р.

 

                         * * *

 

…Три хати збоку, а четверта – справа,

Це все назвали хутір Самота…

Така вона козацька, знай, випрáва,

Такі вони, химерницькі, вуста…

Три хати збоку? Що то? Забаганка?

Три хати збоку? А четверта як?..

…І хутір цей хрестила їм циганка,

А віск привіз, на свічі, маніяк…

Таке буває лиш, хіба, в баладі,

Таке буває лиш в леґенді, та

Сей вірш стоять готовий при заклáді,

Що се – реальність, ніц не суєта

Де так велось? В шістнадцятім столітті,

Коли були корчóмки і шинкú…

Коли в полки вступали й малолітні,

А по Дніпру пливли тіла й вінки…

…Три хати збоку? Лірика? Не схоже…

Три хати збоку? Містика? Та ні…

Жило в них неспалиме плем’я гоже:

В садочку – груші… Мальви – при вікні…

…І коли в ніч підкрались вражі душі,

І в третій сон вглибали дзвонарі,

З четвертої, морський, хоч і на суші,

Ударив дзвін: „Спасайся: упирі!.."

Горіли – три… Четверта – гоготіла,

Горіли – три… Четверта – аж цвіла…

Душа ґаздині тричі вийшла з тіла,

І в срібнім небі мальвою пливла…

…Пройшли літа… І ось вам стіл і лава,

А узбіч них – поштиві голівкú…

…Три хати – збоку, а четверта – справа:

Лоби хрещéні порають сливки…

 

26.11.2015р.

 

                   * * *

 

…На п’ятому році любові

Ти зрадила, сестро, Петра…

І ноги твої ґонорові

Не вийшли з сідого Дніпра…

На п’ятому році ти впала

В обійми котрóгось з циган:

Чи крівцю їх, бестіє, мала,

Чи тихо лягла під наган?..

На п’ятому році, потворо,

Заграли в тобі упирі…

Се бачив, се знає пан ворон,

Що кряче в чужому дворі…

На п’ятому році любові

Ти зрадила, сестро, Петра…

У шéлюгах чи на полові,

Чи в змроках чужого шатра?..

…А ранком, хтось зрів: у тумані,

В старому, як світ, туманí,

Нага, в звабах пещена, пані

Брела по колючій стерні…

Ріка її стріла і – взяла,

І враз понесла на вогні:

Гадюка вдалася до жала,

І щось відбулось в таїні…

Ріка її нищечком вбила:

Гадюка – зробила своє,

Аби почуття не ганьбила,

Таке – ще трапляється… Є…

 

26.11.2015р.

 

          ПРОРОЦТВА  ЯСНОВИДЦЯ:

        З ВИСТАВИ СМЕРТІ І ЖИТТЯ

 

                             Фраґмент

 

…Тих, хто причетні до викрадення книжок,

Не порятує й чекістський божок:

Не уникнуть розпаду-тліну

Й по дванадцятому коліну…

А найбільш це стосується кізок з паші:

Утопнуть, знаю, в кривавій каші…

І не відмолить їх, і не відспівати:

Нитку на горлі не перервати…

Думай-не думай, а суть – не мана,

Кроплена крівцею з ран кажана…

…Рядки ці – з вистави смерті й життя,

Хто з вас їх втямлює до пуття?..

…Кажете, надто? Згоден, що гостро:

По честі чинить граф Каліостро…

Р.S.

…Краще, усе ж, повернути книги,

Ніж врізати горло лезами криги…

Адже вони – скарбú закодовані,

А ви це знали, хряки вгодовані?..

 

26.11.2015р.

 

                         * * *

 

…На сьомій хмарі борщ варила Марта,

На сьомій хмарі смажила млинці…

А на столі очікувала кварта –

Так, як чекають бардів манівці…

На сьомій хмарі смажились куріпки,

На сьомій хмарі смажились зайці…

І дід припав з онуками до ріпки:

Таємну магію затис в руці?

На сьомій хмарі – тайнощі нівроку,

На сьомій хмарі – літепло, джмелі…

А Євдоким, який утік з уроку,

Думки про вірш виношував незлі…

На сьомій хмарі „Шлях до комунізму"

Жили і комсомольці, й – упирі…

…Господь мав логіку тоді залізну,

Як об’єднав їх долі в дивній грі…

 

26.11.2015р.,

на Івана Золотовустого

 

                   * * *

 

…Колишні аґенти охранки –

Герої ції України…

В них тихі, усміхнені ранки:

Позаду духовні руїни?..

Ніхто їх у нас не катує,

До школи їх кличуть: на звіти

Життя їх – леґенди вартує,

Вони ж бо „живі самоцвіти"…

Пишаються ними, вітають,

Найперших їх – до нагороди…

А хмари над ними витають:

Ще мить – і зімкнуться злі броди…

Колишні аґенти охранки

Принишкли, мов пси без’язикі…

В них тихі, усміхнені, ранки,

А пенсії не завеликі?..

…Я – знаю: вони захищали

Державу тирана й дракона…

То чому їх щоки прищаві

Щадять ще феміда й ікона?..

Виходить, і тут нема ради,

І старші майори охранки

Не покручі підлості й зради,

А ті, яким нáлито в дзбанки?..

…Тож вип’єм і смачно закусим

За тих, які – при геморої…

Аджéж – зобов’язані, мусим

Віддать їм належне: Герої!..

А те, що колись катували,

Що Сталіну й Берії вірні?..

…Зітхаємо: мо’, й зловживали,

Та сяють їм зорі загірні…

 

26.11.2015р.

 

                       * * *

 

…Час учитись прозрівать та бути,

А інакше, хто ми, в суті, є?..

Ми – не брути, душе, ні, не брути,

Світ, я певен, все це визнає…

Час учитись піднімать знамена

Понад зорі, понад німоту…

За Вкраїну – і Трипілля, й Мена,

Я їх чую в ніч оцю святу…

Час червоні скинути ікони,

І на покуть зводити живі…

Але знову пишуть нам закони

Ті, хто ніж тримає в рукаві…

Усвідомте, гнані і голодні:

Україна, в суті, в нас одна…

Як не переможемо сьогодні,

Зімкне знов над нами ніч мана…

Що з маною, кажете, робити?

Голіруч – не взяти, та мені

Бачиться потреба в дзвони бити,

І з сердець викрешувать вогні…

…Хто здолає скопище вороже?

Певно ж, не багамські солов’ї…

…Сходять дні на пси твої, вельможе,

Певен: вирвемо жало в змії!..

 

26.11.2015р.

 

                     * * *

 

…Ви збороли гідру, демократи?

А які в вас ціни на житло?

На права і правду вам начхати,

Гроші – ваше вічне толокно…

Ви свої наповнили кишені?

А тепер що маєте сказать?

Помогли ви Євтушенку Жені

В час нещастя вену пережать?..

Ну, нехай не Жені, а Миколі

Вінграновському – збороть жалі?

Рухи ваші в бік наш надто кволі,

Допомоги? Немічні, малі!..

Я в „проблеми" ваші не вникаю,

Пенсійку свою вам віддаю…

Вип’ємо за це бокал „токаю"?

Вибачайте, з гідрою – не п’ю…

Від книжок мене ви відлучили,

Більше того – вкрали тиражі…

…А з екранів пси медоточиві

Ллють багно, настояне на лжі…

Ваші, тричі грьобані, чекісти

Вербувати затялись мене…

Все іде в них в хід: бомжі, баптисти,

Схоже, що небесне і земне…

Аж на самий верх доповідають,

Буцімто устої всі трясу…

Так за олігархами ридають,

Мов та комарня, що п’є росу…

Ви збороли гідру, демократи?

А хіба не гідра ви самі?

Знов зібрались, вкотре, в карти грати,

А що ж очі? Мацалки кумі?..

…Скоро й вашій владі доведеться

Мити ноги в калічній сльозі…

…Скоро-скоро світ ваш западеться

В болю і зневіри на межі…

 

26.11.2015р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.