СІМ СТОРІНОК З КНИЖКИ БЕЗ НАЗВИ

      ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

 

       СІМ СТОРІНОК 

З КНИЖКИ БЕЗ НАЗВИ

 

 

            КІЛЕР ЙОВ

    БЕРЕТЬСЯ ДО СПРАВИ…

 

     Балада в бронежилеті

 

…Я приймаю правила гри:

Б’є наган мій на раз-два-три

Пристріляний – не промахнутись,

Не зайвим буде лиш всміхнутись…

Я приймаю правила гри:

Прошу в гості під явори…

Вам незручно при яворах

Констатувати свій крах?

Тоді ходіть в коктейль-бар,

У ньому сто сорок барв,

Їх всі снує зла Маруха,

Взяла б її в найми скруха…

І це вам не до холери?

То їжте тоді еклери,

А я вам в мить часоплину

Пришлю свинцеву маслину…

І хоч вона не з Ямайки,

Пограйтеся навпіймайки…

 

28.03.2013р.

 

 

 

           БАЛАДА 

  З РЕСТОРАНУ „САВОЙ"

 

…Твої губи пасе морок,

Його такса – двісті сорок…

Ти – не проти? Він – не проти!

Ніч вас впише в санкюлоти…

Твої губи пасе згуба,

Чи ти згодна, моя люба?

Я – не проти… Ти – не проти…

Спробуй, під горілку, шпроти…

Твої губи – голуб’ята,

На столі – скатéрка м’ята…

Хай офіціант замінить,

Творчі навики примінить…

Ти – не проти? Я – не проти…

Нікудишні, кажеш, шпроти?

Ну, тоді пійдем до мене,

Ось тобі на чай, Семене…

Ти – не проти? Я – не проти…

Де взять засіб від блювоти?

Моя люба, твої губи

Сеї ночі – свято згуби…

Їх любити – світ ганьбити,

Що ся маю ще робити?..

 

28.03.2013р.

 

 

 

             БАЛАДА 

                НА 

     ПОМИНКАХ СМУТКУ

 

                 З 

              циклу

     „Легковажні вірші"

 

…Вам смакують вірші з кавою?

Що ж, кохана, я – не проти…

Усмішкою екс-ласкавою

Легше облизня збороти…

Вам смакує кава з грінками?

Безперечно… Безперечно…

Як блукали ми барвінками, 

Вірші мліли недоречно…

Вам смакує ніч з арабами?

Може статись… Може бути…

Пиво – з раками чи з крабами?

Ох, ті хтиві шалапути…

Вам цей тортик в упаковочці?

Чом би й ні, моя солодка?

Славно вчора на тусовочці?

До сьогодні – в перці глотка…

Вам смакують вірші-збочинці?

Коли ласка, коли ласка…

Всі ми в цій війні оточенці,

Як вам це, Панібудьласка?

Ви мене заледь чи й знаєте?

Я вас – теж, моя богине…

…То кого ж ви поминаєте?

Смуток? Та нехай він згине!..

 

28.10.2013р.

 

 

 

            БАЛАДА     

      ПРОПЛАЧЕНОГО

        ЗЛОДІЙСТВА

 

                З

             циклу

             „Там, 

     де ґаздують гроші"

 

…Чотири чорних відтінки

У бестії під очима…

Вона – в прицілі гвинтівки,

З оголеними плечима…

Чотири негри з базуками

Її ще охороняють…

І їх не назвеш базіками,

І кілери про це знають…

Чотири хвилини – жити…

Це як? Багато чи ні?

Цікавинку вуст спожити

У розпачів на стерні…

Годинник про це не віда,

Та й нащо йому це тра’?

Він розпачем не обіда,

А болями? Що за гра?

Чотири чорні гримаси

У бестії за плечима…

Чотири тіні з-за „Мазди"

Метають ікру очима…

А бестія – на ліжникý,

А змішана кров – клекоче…

…За що вбивати таку?

Та й хто безкоштовно хоче?..

 

28.03.2013р.

 

 

 

 

               БАЛАДА 

     ПРЕЧИСТОЇ ГРІШНИЦІ

 

…Баба Льоля гоне самогон,

Бабі Льолі – сімдесят годочків…

Катма мужа в пані Малігон, 

Та є ружі в декілька рядочків…

Хата в баби бляхою блищить,

Євровікнами застерігає:

Баба вміє гицелів провчить,

Часу задаремно ніц не гає…

Баба Льоля – з тих, хто від бабусь

Має лише дату в паспортечку…

На сусідське „кусь та перекусь"

Має Льоля відьомську аптечку…

Кажуть, баба гоне самогон – 

Так, „для пользи дєла" і не більше…

Не чіпайте Льолю Малігон,

Бо, де гірко, буде там ще гірше…

Що вам ця солом’яна вдова?

Мафії ж за зиск не продалася…

Ну там згонить літер а чи й два,

Так вона ж вам не якась Парася…

Кажуть, Льоля, буцімто, з княгинь,

Рюрики – в її блакитній крівці…

Є в ній, також, щось від берегинь:

Буцімто, зашито здавна в брівці…

Баба Льоля це не відкида,

Але й голови цим не морочить…

Праведних – „по честі" відрида,

Гріховодців – ні за гріш зурочить…

 

28.03.2013р.

 

 

 

 

        КВАШЕНА КАПУСТКА

 

     Балада про Лебéдів Хутір

 

…Марію кличуть Квашена Капустка:

На третьому кутку, при бузині,

У її хаті проживає пустка, 

Ката біду на карому коні…

Чи так, чи ні, мені це менше знати,

А тільки кажуть, ніби сам комдив,

Щоб вигнать із душі гіркі стаґнати,

Надибав при тій Мані дев’ять див…

Про всі негоже тут розповідати,

А про одне скажу, хоча й не слід:

Уміла Маня звабі раду дати,

Хай би ти й був, мов з ополонки лід…

Всього – не скажеш, та й давно було це,

Всі вибрехи – не для моїх потреб…

А тільки в Мані поселилось Сонце

Із Місяцем – для любощів і треб…

Чи то їх Маня хроном годувала,

Чи й чарку наливала тричі в день,

А тільки й стріха в Мані чарувала

На хуторі, що звався Лебедень…

Лебéдів Хутір знали і в Європі,

І в Києві, і в області, авжеж…

Душа тут не купалася в окропі,

А в ночвах хтивості – піди простеж…

Раніш дітей у Мані не водилось,

Та й нащо чорнокнижниці дітва?

А то – нівроку сталось: народилось

У хуторяночки синків аж два…

Один – білявий, а другий – смаглявий,

І всі – як викупані з дна роси…

Один – мов з хмелю вітер кучерявий,

А інший – половецької краси,

А тільки волосочки білі й рівні – 

І гребінця для них не попроси…

Обá – мов княженяточка чарівні,

Як мовиться, з води їм та з роси…

А Маня народила і … померла,

А хлопців – до приюту віддали…

І тут вчинитись мала б люта мерва,

Та в хутір з яру піп пригнав воли…

Він і хрестив двійнят, і клав поклони

На всі чотири сторони буття…

І від печалі гнулися ослони,

Та, врешті, переважило життя…

Хлоп’ята – вижили, як свідчать люди,

Десь загубився їх гріховний слід…

І, може б, і не скресли ці етюди,

Якби воли ті не пішли під лід…

Цигани, вкравши їх, вели по річці,

А та була – мов цукор у воді…

Упала в око Степці і Марічці

Та мить, як мало трапитись біді…

Воли тонули з тихою мольбою,

Та хто їм міг тоді допомогти?

…Лебéдів Хутір, мічений Судьбою,

Не міг за хвіст біду перетягти…

 

28.03.2013р.

 

 

             НЕ ХРЕЩЕНА

 

…Вона – не хрещена, не хрещена, 

Сновидами лихими влещена…

Вона – обмовлена, обмовлена,

В Світлиці Божій не промовлена…

Вона – впечалена, впечалена,

До бережечків не причалена…

Вона – безпомічна, безпомічна,

Дарма, що десь, на денці, сонячна…

Вона – безрадісна, безрадісна,

При ній – сопілка болю справдішня…

Вона – при пам’яті, при пам’яті,

Дарма, що дні – журбою прим’яті…

Вона – не люблена, не люблена,

Халупа скрух її облуплена, 

Не білена і не підведена:

Душа – в пропащий кут заведена…

Як помогти їй, як – розраяти,

З світань – Господній кусник вкраяти?

Допоможи, Пречиста Дівонько,

В житах зелених перепілонько…

Воздай прощення їй: хай вродиться,

І душенька облагородиться…

 

28.03.2013р.

 

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.