ЛІТО ОТРУЙНИХ ГРИБІВ

 

            ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

 

 ЛІТО ОТРУЙНИХ ГРИБІВ

 

           (Продовження циклу)

 

 

                * * *

 

…Переборюючи скруху,

Я живу в державі Духу…

Вірші – воїнство моє –

Бережуть ім’я своє…

Підіперши небозводи,

Ходять в бойові походи…

В поміч їм не автомати –

Мужні скіфи і сармати…

Днів далеких родичі –

В битвах верховодичі…

Я їм вдячний, навіть дуже,

Отакі-то справи, друже…

…В час, де кожен за своє,

Творчість згинуть не дає…

 

21.08.2014р.,

м. Січеслав.

 

 

            * * *

 

…Пам’ятаю наказ батьків –

Бережу ім’я роду…

По святині до жебраків

Не блукаю в ніч броду…

З ворогами – медів не п’ю,

Не гуртуюся в спілку…

Свою віру і честь свою

Не продам за сопілку,

Як би та не звучала в рань,

Як би та не звучала в сутінь…

Пам’ятаю: чумна таргань

Прагне виморить сутність…

Пам’ятаю наказ сивин –

За Державу стояти…

…В час хмільних коньяків і вин

Совість – не підім’яти…

І які б не мели сніги,

І які б – не хурделі,

Стачить в слова мого снаги

Обминути борделі…

На засадах оцих – стою,

А всі інші – навіщо?..

…Осяває душу мою

Стяг, що сяє провіщо…

 

21.08.2014р.

 

 

             * * *

 

…Братовбивча гримить війна,

Розпадається суть взаємна…

Інспірована ким вона,

Річ – не надто й таємна…

За фасадами в упирів –

Смерть тонує етюди…

…З блазнів – жоден ще не прозрів:

На чолі – присмерк Юди…

Братовбивча гримить війна,

Не було ще такої…

…У покоях сам Сатана

Поливає левкої…

 

21.08.2014р.

 

 

 

        ЛІТО ОТРУЙНИХ ГРИБІВ

 

     Балада зрадженого кохання

 

…Літо кінчається, літо кінчається,

Літо тіка в холоди…

Вірш із журбою в долині вінчається,

Свідками – річка й сади…

Літо кінчається, літо кінчається,

Літо – із яблук і груш…

Казка в дівочих долонях пручається:

Ти мене, любий, не руш…

Літо кінчається, літо кінчається

В царстві степів і яруг…

…Ящірка в теплих долонях пручається,

Диво заходить за пруг…

Ми почуття в таїні нагромадили,

А віддавати – кому?

Губи цілункові  щастям принадили,

Глядь, а вже стерні в диму…

Люба, кохана, жаго непозичена,

Літо скінчилось, і ось…

…В полі конає краса замузичена,

Мак дотліва край колось…

Я тебе в ніжності необережністю

Слів і мовчань не вколю…

…З щирою правдою, з беззастережністю

Видихну: іншу люблю…

Ти – не повіриш… І я не повірив би

В те, що жало – голубе…

…В серці ростуть і отруйні гриби,

Як убезпечить себе?..

 

22.08.2014р.

 

 

          * * *

 

…Світло моє – у слові,

Світло моє – зі споду

Пташечкою в діброві

Вірш форматує вроду…

Світло моє – буденне,

Світло моє – святкове…

Згасне життя злиденне,

Визріє – василькове…

Світло моє – невтримне,

Світло моє – всякчасне…

Навіть, як постріл гримне,

Розвидень не погасне…

Вірую в слово честі,

Вірую в дні святкові…

Згинуть дні безшелесні,

Визріють – барвінкові…

Люба моя, єдина,

Бог нам дарує вічне…

…Квітка й бджола – родина,

Літепло їх кармічне

 

23.08.2014р.,

м. Січеслав.

 

              * * *

 

…Державність – у чеснім слові,

В повсякденні, в роботі…

Зрю її в ремеслові,

В тихій і кличній ноті…

Княжить вона в баладі,

Яблуком достигає…

На марші і на параді

Стрій рівнять помагає…

Знають її в Європі

І на сільській околиці:

Щира, як хрущ в окропі,

Як голубка в шовковиці…

Всі порівняння – куці,

Надто вже синтетичні…

…А народилась – в муці,

Ми – до неї дотичні…

Знає її сторожа

І вороняччя в полі…

Суть її –  неворожа, 

З присмаком щастя й волі…

Вірю в її природу,

В совісність незглибиму…

…Нéстиму її вроду

В днину непоганьбиму…

 

23.08.2014р.

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.