Чернетки

Чернетки
Я чернетка твого ніби втраченого
Синього птаха
А решта в житті – то кармічні відробки
За Кету чи Раху
А решта – комахи моїх швидких пальців
Тобі під сорочку,
Опівночі твої поцілунки мій біль
Залоскочуть.

Кожен клаптик шкіри моєї -
Пандори шухлядки
Кожна лінія серця чи долі -
Незорана грядка.
Віднайди мій секрет, розгорни,
Намалюй мене знову
Напиши, обшукай, розори мене
Бустрофедоном

Ти – чернетка неназваних мною
Місячних кратерів.
Твоє сяйво волого проходить у моєму
Фарватері.
Твоя тиша в мені розпускається
Кремовим крокусом
І у фокусі моїх очей - твій
зоряний глобус.

Танок наш продиктований
законами Кеплера.
Я блакитна й вогка і на срібний гачок твій
Причеплена.
Нас підозріло як інфікованих
сонце поглядом мацає,
вочевидь ми взаємно хворіємо на
гравітацію.
Душа твоя
Душа твоя перестигла
Мов чорне яблуко...
Раніше воно було синім,
А філософи дискутували,
Чи існує воно насправді.
З його синього насіння
Виросли троянський кінь та синій птах.
Перший зрадив дорослих,
Другий – дітей.
Відтоді борода твоя теж посиніла
І тебе любили та боялись жінки.
Тоді ти зрадив кохання.
Добре, що того яблука
Не скуштувала жодна жінка,
Бо тоді вона б отруїла свою самість
Твоїм нежиттям
І передала б далі...
Від самотності ти став хробаком,
Що він тихо зсередини підточує
чорне яблуко, яким йому видається
цей дивний світ.
26.11.08
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.