Сделать стартовой     Добавить в избранное
 

ВЕРЛІБРИ Поэзия |

КОМИН НА ПОПЕЛИЩІ

 

Кожного ранку, прокинувшись, поглядаю у віконце,

 де вже кілька років по війні, на сусідньому попелищі,

останнім почорнілим зубом стирчить пічний комин.

Чи вже взяв би хтось та заваляв,

Шепочуть і хрестяться бабусі.

Бо всі ж пам'ятають людей, 

які загинули тут.

 

 

 

ХЛІБИНА, У ЯКІЙ НОЧУВАВ БОГ

 

Бабуся виймають з печі круглу, як шапка соняшника, хлібину,

зісподу якої відбилось мереживо капустяного листа,

і на витягнутих руках несуть до столу.

Хлібина висока, пухка, полегшено зітхає теплом і паром.

Хата вмить наповнюється найсмачнішим у світі запахом,

який забиває навіть запах керосину,

від якого у бабусі болить голова

і який зараз принишк у своїй заржавілій лампі.

Бабуся зосереджені, витирають ліктем лоба,

щоби навіть краплинка поту не залишилась

на долонях, і легесенько, одними пучками,

відламують мені шматочок хліба.

З хлібини з радістю вихоплюється ще густіша пара,

від якої аж паморочиться голова!

А під шкоринкою, у ніжній мякушці, — кругленька пустота.

— Оце дивись, онучку, — розчулено шепочуть бабуся, —

коли в хлібі така дірочка, то там ночував Бог. —

Я довго вдивляюсь у свіжоспечену хлібину, у те місце,

де, за словами бабусі, зумів уміститися

Великий і Всемогутній Бог,

і починаю розуміти, що Бог скрізь:

... і в хлібині,

і в краплині,

і в травині,

і в людині...

Навіть у хмаринці, яка пливе над нашою хатою

і дуже схожа на доброго, з сивою бородою, дідуся...


 


 

***

Ніч зазирає у вікна

А ранок — сяючими!

Тому ранок завше

нагадує мені маму —

таку ж ласкаву

й усміхнену.

Ну коли вже

вона приїде? —

ледь прокинувшись,

питаю бабусю.

Та вже скоро, —

відповідають вони

 і, зітхаючи,

теж поглядають у вікно.

Та, видно, з тієї «вербовки»,

з того Сталінграду,

не буває швидких поїздів.

 

 

 

СТАРЕ ПОВІРЯ

 

Якраз посеред нашої вулиці

стояв величезним циркулем

деревяний, з підпорою, стовп,

навколо якого дітвора ще з весни

витоптувала землю.

«Та не лазьте, не ходіть же ви

під тими «воротами»! —

весь час сварилися дорослі. —

Чи не знаєте, що цього не можна?!»

А нас тягло туди, як магнітом!

Мов якась незрозуміла сила тягла.

Ніби кращого місця й не уявляли!

Може, через те й життя

у багатьох потім

пішло шкереберть...

 

 

 

У ЛИСТОПАДІ

 

Подув холодний

                  пронизливий

                                          вітер,

і голі дерева

             поскидали перед ним

шапки

  пташиних

                      гнізд.

 

 

 

НАЙСТРАШНІШЕ СЛОВО

 

 

На чорнім полі — чорні граки.

І ми, як ті маленькі граченята,

теж раді бігти б за голосним трактором,

та боїмося дядька Семена.

  Хіба ж можна топтати ріллю?!

Хочете, щоб знову голод був?! —

Чим би іншим лякав — не злякалися б.

А «голод» навіть для таких маленьких пташат —

найстрашніше слово.

 

 

СУМНИЙ ЛИСТ

 

Прибігла сусідка,

почала читати бабусі листа:

«Дорогі мої подруги,

підтвердіть, як свідки, письмово

(це для нарахування пенсії),

як ми у війну робили,

як нас воші їли...»

Замість відповіді

сидять і плачуть.

 

 

СЛІДИ

 

Ми довго йшли з тобою

пустою засніженою вулицею

і говорили, говорили...

Точніше, говорив лише я,

вкотре (всоте чи втисячне!)

освідчуючись тобі в коханні,

яке затьмарило мені весь білий світ,

і я більше нікого й нічого не бачу,

нікого й нічого не чую

тільки тебе...

А ти лише посміювалась тихенько

і все намагалась непомітно випростати

з моєї грубезної долоні

свою тендітну долоньку.

Ми довго йшли з тобою

пустою засніженою вулицею,

але коли я зненацька озирнувся,

то побачив позаду лише твої сліди...

 

 

 

БЕЗБАТЧЕНКО

 

Сашко з батьком ніколи

не залишаються наодинці:

тільки мати з хати

підхоплюється й Сашко.

Батько, кажуть, раніше добряче

пив, а потім плакав.

А тепер тільки поведе очима,

дивлячись Сашкові услід,

сопне протяжно, ніби йому

враз засмерділо...

Мовчать поки що й сусіди,

але колись же хлопець неодмінно

дізнається, що в нього таки два

батька: один — осьо, а другий, ґвалтівник,

якщо вижив в тій війні,

то тепер десь у Німеччині.

Проте, хлопчині усе життя

відчувати себе

безбатченком.

 

 

 

 

***

Кожного разу,

збираючись на роботу, під землю,

він особливо лагідним був з дітьми,

навіть за якусь провину не караючи їх.

Коли в шахті щось трапиться

нехай не памятають

татка жорстоким...

 

 

Стежина в один слід

Ф.Роговий

 

Стежина була в один слід

вузенькою і сумною.

Може, через те й сумною,

що тут ізроду не пройшла

жодна закохана пара...

Стежина була в один слід

і в один бік, бо саме нею,

нищечком і по одному,

тікала колись з колгоспу молодь,

щоби уже через роки приїжджати

до себе в гості

широкою шосейкою...

Стежина була в один слід,

та й та, спустившись в низини,

губились в солончаках...

 

 

 

 

Публікацію підготувала Л.Цай

 
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Другие новости по теме:

  • Раз, два - и готово! Маленькая пародия
  • Владу Клёну
  • Памяти побратима
  • Зажимая боль в горсти


  • #1 написал: Редактор (17 апреля 2014 15:25)
    Спасибі, Любо! Дуже приємно.   М. Тютюнник
    #2 написал: Редактор (18 апреля 2014 12:00)
    Николай, удивительно образно и завораживающе! Здорово!  В. Мостовой
    Информация
    Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.

    • Войти

      Войти при помощи социальных сетей:


    • Вы можете войти при помощи социальных сетей


     

    «    Июнь 2018    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930 

    Гостиница Луганск, бронирование номеров


    Планета Писателей


    золотое руно


    Библиотека им Горького в Луганске


    ОРЛИТА - Объединение Русских ЛИТераторов Америки


    Gostinaya - литературно-философский журнал


    Литературная газета Путник


    Друзья:

    Литературный журнал Фабрика Литературы

    Советуем прочитать:

    Вчера, 06:26
    Смешанный лес

    Новости Союза:

         

    Copyright © 1993-2013. Межрегиональный союз писателей и конгресса литераторов Украины. Все права защищены.
    Использование материалов сайта разрешается только с разрешения авторов.